Блюзнірству Зе немає меж. За його вказівкою півроку нам з вами в очі нахабно брехали про Трухіна. Перед цим – про вагнерівців.
Відсуваємо убік заплановані для оприлюднення опінії, почекають і формаліст Стефанчук з класовою ненавистю до англійської мови, і Пу-шиншилін, країна вибухнула Трухіним.
Товариство, кличемо до відвертості – хто з нас ще вчора міг уявити неможливе?! Щоб збіговисько під поганялом «Слуги народу» пішло на екстрадицію свого гамана?! Щоб п'яний в дупель нардеп із зеленого збіговиська постав п'яним в дупель нардепом?! Що в поліції знайдеться порядний хлопець, котрому не став на заваді головний нелоший бодігард Монастирський, і він оприлюднить вбивчий запис?
Припекло найвеличнішого, шкварчить. Доводиться здавати шісток. Ось тому партійне «Портмоне» поклало партквиток. «Абсолютно чесну людину», якої б просто «не було» за трохи інших обставин (цитуємо циніка Зе, котрого, певно, не поінформували про те, що п'яний Трухін ледве не вбив голову комітету арбітрів Української асоціації футболу італійця Лучано Лучі), обміняли на відсотки рейтингу пуцькограя.
Шановний наш опоненте, котрий із заздрісною сталістю два роки поспіль тикає нас носом в Липецьку кондфабрику, отримуй алаверди: то нам тоді почулося, що якась зарозуміла недотьопа бубоніла про відставку на другий день після найменшої підозри у неправедних діях? Вам, пане, прізвище цього «праведника» назвати?
А тепер спробуйте спростувати нашу абсолютну переконаність у тому, що мало не півроку пошуків бодікамери, на якій був зафіксований п´яний винуватець ДТП Трухін, не були санкціоновані Нелохом. Щось у нашій з вами країні наразі може статися без відмашки Нелоха?!
В одному з останніх постів Аркадій Бабченко гарно посумував над неможливістю мізків нормальної людини в'їхати у безкінечність світу. Буде час – погортайте оце. Страшно. І це мінімальна оцінка безпорадності. Є, дідько його забирай, речі, які не даються кобищанцю, хоч криком кричи.
Не втримуємося від цитування шикарного абзацу, воно задовге, але доречне: «Якби волосатий пращур у ведмежій шкурі з плескатим носом, котрий мешкав в печерах під Неандерталем тридцять одну тисячу років тому (31 700 років тому, якщо вже точно), піднявся б над поверхнею Землі на чотириста кілометрів й у стані мікрогравітації вистрілив би у Проксиму Центавра (найближча наша зоря-сусідка – авт.) з автомата Калашникова — то сьогодні його куля оце б пролетіла якраз один трильйон кілометрів.
Трильйон кілометрів — це одна десята світлового року. Світловий рік — це приблизно десять трильйонів кілометрів. На подолання одного світлового року нам знадобиться триста десять тисяч років, якщо рухатися із швидкістю кулі – один кілометр за секунду. До Проксими Центавра — чотири з половиною світлових роки. В чотири с половиною рази далі. Один мільйон двісті сорок тисяч років».
Ну, як? Друзі? Живі? Ми вже три дні у прострації… Тут тиждень до пенсії ніякому виміру не піддається, а то – один мільйон двісті сорок тисяч років! Жах. Приблизно ж таку саму безпорадність відчуваємо у поцінуванні спонук 26 відсотків опитаного загалу, які й сьогодні не бачать альтернативи чудику при владі.
Чи ви, людоньки, подуріли? Це Тарас Григорович у вас питає. Блюзнірству Зе немає меж. За його вказівкою півроку нам з вами в очі нахабно брехали про Трухіна. Перед цим – про вагнерівців.