Наслідки війни з Іраном можуть призвести до виникнення нового великого суперництва в регіоні.
Про це повідомляє Financial Times, посилаючись на думку експерта з Інституту Брукінгса Аслі Айдинташбаши.
12-денна війна між «Ізраїлем» та Іраном змінила баланс сил на Близькому Сході. «Ізраїль», що зміцнив свої позиції та прагне перекроїти регіон, ослаблений іранський режим, який бореться за виживання, та нерішучі Сполучені Штати, що не хочуть втягуватися в черговий затяжний конфлікт.
Найнебезпечнішим наслідком цієї війни може виявитися не подальше протистояння з Іраном, а загострення суперництва між Туреччиною та «Ізраїлем».
Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан нещодавно озвучив нову позицію Анкари на саміті Організації ісламського співробітництва:
Ця заява демонструє зміну турецького сприйняття «Ізраїлю» у регіоні: колишній союзник, потім суперник, він дедалі більше сприймається як відвертий ворог.
Анкару непокоїть зростаюча самовпевненість «Ізраїлю» та його нова роль регіонального гегемона — роль, на яку довго претендував президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Один із ключових союзників Ердогана, Девлет Бахчелі, нещодавно звинуватив «Ізраїль» у спробах «оточити Анатолію» та дестабілізувати Туреччину.
Те, що раніше можна було побачити лише у заголовках таблоїдів, тепер стало частиною основного дискурсу турецької бюрократії та медіа.
У «Ізраїлі» можна спостерігати дзеркальну ситуацію: частина силових структур вважає турецький вплив у регіоні довгостроковою загрозою, яка є «небезпечнішою за Іран». Публічна підтримка Ердоганом руху ХАМАС викликала різку реакцію уряду прем'єр-міністра, воєнного злочинця Біньяміна Нетаньяху, що призвело до гострих словесних атак і стимулювало налагодження контактів «Ізраїлю» із сирійськими курдами, яких Анкара традиційно сприймає як загрозу. У вже нестабільному регіоні двобій між двома з найпотужніших армій — обидві є союзниками США — може остаточно підірвати хиткий баланс сил.
Конфлікт має як ідеологічне, так і геополітичне підґрунтя.
Уряд Ердогана поєднав сунітський ісламістський популізм із турецьким націоналізмом, що втілилося в програмі «Століття Туреччини», яка передбачає зростання турецької могутності за кордоном. Натомість в «Ізраїлі» править ультраправий уряд, який прагне військового домінування в Лівані, Газі та Сирії.
Ці дві світоглядні позиції практично не залишають простору для компромісів.
Найближчою ареною протистояння є Сирія. Після краху режиму Асада наприкінці 2024 року обидві країни прагнуть визначити повоєнний устрій. Туреччина розширила свій вплив у Сирії, підтримуючи своїх союзників, які зараз контролюють владу, і домагається створення централізованої держави, лояльної Анкарі. Туреччина вже контролює значні території на півночі Сирії та прагне посилити там свою економічну й військову присутність. Водночас «Ізраїль» активізував авіаудари та висловлює підтримку автономії курдів і друзів, насторожено ставлячись до нових сирійських правителів через їхні джихадистські корені.
Напруга досягла піку у квітні, коли «Ізраїль» завдав удару по об'єкту, призначеному для турецької військової бази. Хоча між сторонами діє військова «гаряча лінія», ширший дипломатичний діалог заморожено. Тим часом Туреччина зробила власні висновки з війни з Іраном: ліквідація «Ізраїлем» військового керівництва Ірану стала суворим нагадуванням про перевагу «Ізраїлю» у повітрі та в розвідці. Анкара тепер намагається посилити власні слабкі місця.
Президент США Дональд Трамп має використати свої добрі особисті стосунки як із Нетаньяху, так і з Ердоганом для стримування цієї конфронтації. Завершення війни в Газі могло б зменшити напруженість у відносинах з Туреччиною, але довгострокове суперництво між цими двома країнами навряд чи зникне.
Протягом десятиліть американські політики розглядали Туреччину та «Ізраїль» як незамінних, хоча й складних союзників і опори регіональної стабільності. Тепер ці дві опори стикаються між собою. З ослабленням Ірану Вашингтон і його союзники мають усвідомити: наступне серйозне випробування для Близького Сходу може виникнути внаслідок протистояння двох їхніх найближчих партнерів.