З 1 лютого він пішов до лав Збройних Сил України. Проходив навчання в Німеччині.
Історик, краєзнавець з Кіровоградщини Валерій Хоружий загинув у боях за Україну.
Про це повідомили на Facebook-сторінці факультету історії, бізнес-освіти та права ЦДУ ім. В. Винниченка, інформує медіа агенція "Останній Бастіон".
Валерій Хоружий народився 25.05.1972 р. в Кіровоградській області. У 1995 році закінчив Кіровоградський педагогічний інститут ім. В. Вінниченка з червоним дипломом. Залишився працювати викладачем.
До 2004 року він працював на кафедрі народознавства та історії культури. Був одним з учасників факультетської етнографічної експедиції. Для багатьох студентів він запам'ятався своїм інтелектом, стриманістю та тонким почуттям гумору...
З 1 лютого пішов до лав Збройних Сил України. Проходив навчання в Німеччині. З великим прагненням до справедливості захищав рідну Україну.
Друзі Героя згадують: Валерій Хоружий був максимально далекий від військової справи, однак без вагань став на захист України.
"Близький друг, одногрупник, загинув під Бахмутом. Великий пласт спільного життя, змістовних історій і славних пригод у студентські роки…Менше всього я міг уявити його військовим. Він був абсолютно "не про це". Але ж пішов… Відчуваю, що був він недооціненим і недосказаним, недочутим. В тому є і частка моєї провини... Вічний уклін тобі, Валера", – написав про полеглого воїна його друг, виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко.
"Наш Герой, Хоружий Валерій Миколайович, народився 25.05.1972 р. в Кіровоградській області м. Олександрія. В дитинстві жив в с. Ізмайлівка та навчався в школі до 8 класу, 11 класів закінчував в м. Олександрія.
Після закінчення школи вступив до Кіровоградського Педагогічного інституту ім. В. Вінниченка за спеціальністю «Історія та народознавство».
Закінчив інститут в 1995 р. з червоним дипломом. Після закінчення інституту за гарне навчання й ставлення до освіти та людей, йому запропонували працювати викладачем у цьому інституті.
Був гарним викладачем, всі студенти приходили на лекції з великим задоволенням. До 2004 року він працював на кафедрі народознавства та історії культури. Був одним із учасників факультетської етнографічної експедиції. тДля багатьох студентів він запам'ятався своїм інтелектом, стриманістю та тонким почуттям гумору...
У 2005 р. у Валерія Миколайовича, кардинально змінилося життя, він перейшов працювали КП «Єлизавета» та знайшов своє призначення в столярному мистецтві.
По життю, Валерій, був чутливою, доброю, справедливою та чесною людиною та мав велику повагу від людей та друзів.
Радів життю, кожну вільну хвилину приділяв своїй родині, мав величезну гордість за досягнення своїх близьких, та сам брав участь в їх освіті та виховані. Був безцінно любимий батько та дідусь", написала Ельміра Небесна.