Чи бодай якийсь натяк на стратегію в умовах нової реальності має влада, міжгалактично відірвана від цієї реальності?
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Нідерланди – третя за останній місяць країна Європи, де перемогла правопопулістична партія євроскептиків та українохейтерів. Це — лише початок очікуваного й прогнозованого розвороту світової кон’юнктури щодо України.
Далі буде Іспанія: вже в грудні перемогу пророкують Народній партії, яка має антиіммігрантську риторику і є відкритим симпатиком путіна.
Далі буде Велика Британія, де парламентські вибори-2024 можуть закріпити сенсаційні результати цьогорічних місцевих (лейбористи вперше з 2010 року розбили консерваторів 35% проти 25%).
Далі буде Європарламент: у червні-2024 праве крило може посісти 2-3 місце з «тверезою» риторикою щодо росії на тлі невдоволення рускоязичними біженцями в більшості країн Унії.
Далі будуть США, де реванш Трампа означатиме остаточну формалізацію «воєнного тупика», яким республіканці бачать нашу війну.
Це все протікатиме на тлі виборів у росії, де 2024 рік запланований роком «тріюмфального переобрання пуйла під успіхи спецоперації», якій сприяють Іран і Північна Корея.
Безпомічним виглядає питання: чи бодай якийсь натяк на стратегію в умовах нової реальності має влада, міжгалактично відірвана від цієї реальності?