Created with Sketch.

У росіян – дýрні й дороги

17.11.2020, 09:42
Фото: Google

У нас вздовж доріг – Зе з кравчуками. І косами...

Познайомившись з інтерв'ю Леоніда Макаровича Кравчука виданню «Klymenko Time», зловили когось у себе всередині на спробі перезавантаження власних усталених уявлень про Хитрого Лиса як про сміття, занесене вітром з позавчорашньої далечі.

Ми з усією блоґерською наївністю наїжджали на керівника тристоронньої контактної групи через його неприхований колабораціонізм, інколи до смішного неприйнятні пропозиції українцям скласти зброю і накласти руки. На себе.

Закликали залишити компартійні совкові замашки, припинити дружбу зі ставлеником Маші Фокіної, соціал-демократично об'єднаними однопартійцями Медведчуком і Суркісом та вийти, нарешті, на заслужений відпочинок, зайнятися спогадами про долю Чорноморського флоту, київського «Динамо», ядерного щита та створення вантажної «кравчучки».

Не морочити українцям голови планами замаскованої зради, а росіянам оте, що свербить у них з часів мері і чуді.

А до переосмислення ролі майстра ренегатства у новітній українській історії нас спонукали ось ці його слова:

«За останній час на Донбасі вбили двох солдатів і двох поранили. Говорити про загальну тишу було б перебільшенням. У мене немає претензій ні до Росії, ні до ОРДЛО (виділено нами ОБ). Вони відстоюють свою позицію, а ми свою. Але є одна спільна позиція припинити кровопролиття і встановити мир. А потім всі інші питання вирішувати поступово в інтересах народів, що живуть на непідконтрольних Україні територіях», – сказав наш супердипломат.

Таке не коментують. Воно, як правило, є підставою для рецептів.

Тому переконуємо себе вже третій день, що Леонід Макарович обмовився, що це лише наша залишкова неприязнь до ідеологічно чужого вождя примушує шукати в його миролюбних ініціативах мокрі сліди Сивохо, що справа у надзвичайно гострому зорові Лиса, який визорив у степах донецьких якісь окремішні народи зі своїми непідконтрольними Україні інтересами.

Що знову кляті порохоботи вирвали діда з контексту, що ковід б'є по легенях, а не по мізках.

Народився у селі на Сумській Слобожанщині, наразі – полтавець, вчитель історії і тоді ще суспільствознавства, профспілковий чиновник, активіст і фрондер інформаційного простору, пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Читайте також
Ми мирнії люди, та наша кравчучка стоїть на запаснім путі
Опінії
Трамп спровокував інфляцію всередині країни й світову економічну рецесію
Опінії
Перед світанком нової глобальної «Великої депресії»
Опінії
Картина майбутнього для України виглядає цілком позитивно
Опінії
Президентська гвардія дронів
Опінії
Дружба із путіним до тюрми доведе, або ж до труни
Опінії