Від Офісу генпрокурора до ВСП: політичне повернення Гюндуза Мамедова.
Поздоровляю головну редакторку інтернет-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєву з призначенням її… як би це сказати… близького друга Гюндуза Мамедова заступником начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України.
З Мусаєвою Гюндуз Айдинович близько, так би мовити, познайомився ще, перебуваючи на посаді прокурора Автономної Республіки Крим (у екзилі), прийнявши прапор, що випав з рук колишнього власника УП, російського олігарха Григоришина. Це знайомство було поглиблено після того, як Мамедов став заступником генерального прокурора Рябошапки.
Що, втім, не дивно, з огляду на апетити пані Мусаєвої, оскільки Мамедов є представником найбагатшої родини Азербайджану. Достатньо сказати, що молодший брат Гюндуза Айдиновича, Ельчин, очолює українське представництво азербайджанської компанії SOCAR, а старший брат, Ісрафаїл, керує Державним нафтовим фондом Азербайджану.
Втім, найцікавішим у призначенні Мамедова заступником генпрокурора стало те, що Гюндуз Айдинович був креатурою відомого одесита Володимира Галантерника, й саме в цій ролі він на початку 2019 року (ще коли очолював прокуратуру АР Крим) літав за океан разом із генеральним, прости господи, прокурором Юрієм Луценком для зустрічі з адвокатом Трампа Руді Джуліані.
Закінчивши у 1996 році Одеський університет ім. Мечникова, Мамедов до 2012 року працював у прокуратурі Приморського району Одеси, у липні 2014 року був призначений прокурором Одеси, у грудні 2015 року — заступником прокурора Одеської області. У серпні 2016 року отримав посаду прокурора АР Крим у екзилі й перебрався до Києва.
Навесні 2018 року до Одеси зі США приїхали два пройдисвіти — Лев Парнас та Ігор Фруман. Вони зустрілись із Галантерником, показали свій головний актив — фотографію в компанії з Дональдом Трампом і Рудольфом Джуліані — та поцікавились, чи не може Галантерник познайомити їх із генеральним, прости господи, прокурором Юрієм Луценком (Луценко їм був потрібен задля допомоги віденському арештанту Дмитру Фірташу, якого Парнас і Фруман за допомогою все тієї ж фотографії переконали у своїй всемогутності). Така можливість у Володимира Галантерника була — в особі близького до Луценка прокурора АР Крим Гюндуза Мамедова.
Але Луценко, познайомившись із Парнасом і Фруманом, вирішив використати їх у своїх інтересах: спочатку Юрій Віталійович через них скаржився Джуліані на поведінку посла США Марі Йованович та американської агентури в Києві (передусім директора НАБУ Артема Ситника), а в січні 2019 року, приїхавши до США разом із Мамедовим, зустрівся з Джуліані та передав йому компромат на колишнього віцепрезидента США Джо Байдена в сподіванні заручитись підтримкою Білого дому, щоби протриматись на посаді генпрокурора до травня 2023 року.
У 2019 році, за кілька днів після того, як Мамедов став заступником генпрокурора, я писав із цього приводу:
«Зараз у Генеральній прокуратурі України склалась дивна ситуація: з одного боку сам генпрокурор Руслан Рябошапка та три його заступники (Віталій Касько, Віктор Трепак і Віктор Чумак) уособлюють собою демонстративний плювок України в бік чинного американського президента, до того ж Касько й Трепак у 2016 році на завдання ФБР роздмухували “справу Манафорта” з метою скомпрометувати Трампа й забезпечити перемогу Гіларі Клінтон. З іншого боку, заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов зустрічався з Джуліані й разом із Луценком передав йому компромат не тільки на батька та сина Байденів, але й на Каська, Трепака та Ситника. За таких обставин можна не сумніватись, що невдовзі Генеральна прокуратура України перетвориться не в Офіс генерального прокурора, як це передбачено поправками до профільного закону, а в джерело нових скандалів».
Що, власне, і трапилось.
Одне тільки незрозуміло. Гюндуз Мамедов був звільнений з органів прокуратури у зв’язку з позбавленням допуску до роботи з документами, що містять державну таємницю. А що, хіба на посаді заступника начальника ВСП ЗСУ йому допуск не потрібен?
Враховуючи, що нинішній начальник Військової служби правопорядку Віталій Левченко має бути найближчим часом звільнений з цієї посади, новий заступник начальника ВСП Гюндуз Мамедов, скоріш за все, стане т.в.о.
Злі язики брешуть, що призначення Мамедова пролобіював в Офісі Президента славний представник галасливого племені «соросят» міністр оборони Федоров, який паралельно домагається звільнення Левченка. Мовляв, треба боротись із «бусифікацією», тупі військові з цим завданням не впорались, тож без такого фахівця, як Мамедов, не обійтись.
При цьому пан міністр, звісно, не повідомив Зеленському, що Мамедов позбавлений допуску до державної таємниці, сам Найвеличніший (с) про такі подробиці не знає, а Буданов, який мав би виконувати функцію регента при неосудному монарху, цікавиться тільки своєю участю в майбутніх президентських виборах і завчасним наповненням виборчого фонду.
Втім, якщо Федорову зійшло з рук звільнення з військової служби Шабуніна за підробленими документами на підставі свідоцтва про хворобу гарнізонної (!) ВЛК, то і призначення Мамедова заступником начальника ВСП ЗСУ також залишиться для Федорова без наслідків.
До речі, користуючись нагодою, підказую попсуй-міністру Федорову, як за один день подолати «бусифікацію» без всякого Мамедова. Достатньо зателефонувати командувачу Сухопутних військ і повідомити, що план, встановлений начальникам ТЦК та СП щодо здавання грошей, з завтрашнього дня скасовується. Бо «бусифікацією» начальники ТЦК та СП займаються не тому, що вони моральні уроди (хоча таких там вистачає), а тому, що повинні і гроші в штаб Сухопутних військ здавати, і план по мобілізації виконувати. Ось їм і доводиться крутитись.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»