Єрмаківські прихвосні підвели Україну до прірви, перед тим викупавши у власній крові. Чи відповідатимуть вони за скоєне, вирішить суд нації.
Зараз відбуваються абсолютно закономірні й прогнозовані події. Обіцяна в стані шоку (але нереальна з таким керівництвом) перемога відсувається на невизначений термін.
Ресурси вичерпуються, закінчується інформаційний наркотик — настає тяжке похмілля, а в стані похмілля народ злий. Натомість бездарні й безвідповідальні можновладці, навколо яких так наполегливо переконували «єднатися», не мають ні «плану Б».
Ба більше: не мають функціоналу для організації методичного й ефективного спротиву агресії! І в агонії починають вкидати рештки ресурсів на підтримку власних штанів та рейтингів, намагаючись подовжити своє нікчемне політичне життя й набити напослідок кишені за рахунок країни й народу.
І коли відкриється нове вікно можливостей для зміни керівництва, ми ризикуємо залишитися без ресурсів, без територій і без перспектив на відновлення. Залишається лише молитися богам історії, щоби не довели нас до точки неповернення й дали нам мудрості й мужності створити ефективні політичні структури для порятунку держави.