Схоже, довкола якийсь масовий психоз: «скоро буде мир», «от побачите, скоро домовляться»…
У мене одне запитання у відповідь: про що домовляться?! Невже немає відчуття моменту? Ми просто офігіємо від того, які умови росіяни виставлять нам. І ці умови будуть не про припинення вогню, а про те, якою має бути Україна. Повірте, жити в такій Україні, у якій запропонують московити, не захочете ні ви, ні ваші діти.
Нічого іншого у переговорах, якими марять мрійники, не буде. Збагніть це. Бо не заради клаптя випаленої донецької землі вони це все починали.
Тому заспокойтеся. Ніхто ні з ким, ні про що не домовиться. А якщо домовиться, то це триватиме лічені тижні або місяці. Далі знову все продовжиться. Тільки вже у гірших для нас обставинах, бо на нас вже будуть тиснути невигідні підписані зобовʼязання, а світ ще більше охолоне до наших проблем.
Варто нарешті по-дорослому прийняти очевидне: війна не припиниться доти, доки Москва не втратить спроможність продовжувати цю війну. Треба шукати можливостей не домовитися, а позбавити ворога спроможностей. Подобається це чи ні, але іншого не дано. Ні, ну якщо хочеться повернутися в ГУЛАГ, то хто ж нам тоді лікар.