Сучасні необільшовики з РФ повторили те, що зробили їхні діди й прадіди влітку 1941-го. Росіяни не змінилися, їхнє нутро лишилося хижим.
Зруйновані дамби з часом відбудовують. Вода відступає із затоплених міст і врешті висихають сльози тих, хто наживо бачить те, як руйнується його виплекане руками життя.
Діди й прадіди нинішніх окупантів уже влаштовували подібне. 18 серпня 1941 року підрозділи НКВД підірвало Дніпровську ГЕС у Запоріжжі. Бо ж надто боялися наступу німецьких військ.
Ні про які попередження і евакуацію мови не було. І таким чином загинуло понад 100 тисяч українців (точна цифра досі невідома – прим. ред.), які проживали в епіцентрі лиха.
Їхні правнуки точно знають, що їм не виграти цю війну, а їхня нинішня задача максимально зіпсувати нам життя. Завдати найбільше шкоди.
Так, саме методом сарани завдати стільки шкоди, – аби наслідки екологічного лиха ми вигрібали довгі роки. Недарма вже кілька місяців запоребриком всі масті пушкіністану скиглили: «А Украине денег дадут на отстройку, а нам что?».
Для мене, як для людини, котра з підліткового віку порпаються у документах та історичній літературі не сталось нічого нового. Все найгірше рід грифом "секретно" ожило і перемістилось із минулого століття у ХХІ.
У всіх наших бідах винуваті окупанти і тільки вони, але питання, хто ж саме дав дозвіл на розмінування Чонгару знову у топі. Бо саме це фатальне рішення запустило процеси, від яких кожен день безперервна гра в кальмара!