Хай мовчать Америки й росії!.. Нам своє робить, адже лиш українське військо вирішить долю цієї війни, а ще — Віра і Воля нації.
Суб'єктність — це про те, що ми, а вже потім що вони про нас, оскільки чим менше ілюзій за спиною, тим більше надії на себе. Все в наших руках, адже ті, хто не перемогли нас у бою, намагаються заставити нас капітулювати миром.
Наше завдання вистояти, щоб до переговорів не дожив наш ворог. Те як стрімко намагаються його рятувати «наші союзники» свідчить наскільки погано йдуть справи у москалів, проте важливо, щоби Москва впала і нас не завалила.
Очевидно, втрата ключового союзника (який будьмо чесними та раніше робив усе щоб ми випадково не виграли цю війну, а тепер хоче нашої пришвидшеної капітуляції) заставить нас скорегувати плани. Ключовою стратегією є орієнтація на власні сили.
Союзники — це завжди добре, але на полі бою ці 11 років були ми. Потрібна максимальна мілітаризація «покозачення» усього дорослого населення, зачистка всіх наслідків московської окупації, особливо у світоглядній та духовній сфері.
Необхідне культивування духу героїзму, підготовка до оборони країни, себе і своїх ближніх ще з шкільної парти. Корпуси операторів безпілотних систем (наземних, підводних і повітряних) сидять за партами першокласників і чекають вишколу.
Масова військова підготовка 18-літніх за швейцарським зразком і створення територіальної оборони з правом тримання зброї дома і створення народного резерву — Козацтва. Власне, потребуємо мобілізації економіки на військові рейки; поетапне зниження призовного віку, здешевлення війни.
Будьмо чесними нам передавали багато непотрібного і наддорогого мотлоху, який не виправдовує себе в умовах сучасної війни. Загалом ми знаємо що робити та вміємо робити смерть ворогам у промислових масштабах і ми це робитимемо, бо інших варіантів не має, а тому, пам'ятаймо:
«Та ж то ми на вратах Царгороду
Залишили залізні щити.
Та ж то наша долоня шершава
Так стискала залізо меча,
Що дрижала зухвала Варшава
І султан мимоволі мовчав.
Ми вводили в Москву Жиґімонта,
Під Полтаву варязькую рать,
Ми карали росію за Суздаль,
За Базар ми ще будем карать.
Нас далеко у світі всі знали,
Пам'ятали полеглих ми кров
Ми загарбників люто карали
І карати устанемо знов».
Наша земля можливо родила поганих перемовників, але завжди славилася воїнами та поетами, а ще поетами-воїнами. Нині якраз річниця загибелі геніального Ніла Хасевича і народження Володимира Івасюка...