Перефразовуючи давньоримський вислів — «Moscovia delenda est!» — варто зазначити, що Кремль паде не без участі Туреччини.
Доки животик Рассєї пучить діарейними газіками Навального, фокус запорєбрікових новини прогнозовано зосередився на Донбасі та Україні. Кілька останніх тижнів Мордором, особливо істерично прокачується тема загрози світовій стабільності з боку ердоганівського пантюркізму і "нєудобозрімой" співпраці Києва з Анкарою.
І якщо раніше собачі роти кошмарили тамбовсько-чєбоксарську челядь імовірністю вступу України в НАТО, то нині вони пророкують її максимально щільну співпрацю з військово-стратегічним альянсом "Армія Турана". З новинних зведень щодня виповзають інформ-химери про те, що по лінії розмежування з "л/днр" і у "сірій зоні" (з українського боку):
а) лазять "турецькі диверсанти",
б) "ердоганівські воєнспеци консультують ЗСУ безпосередньо на позиціях",
в) "а офіційний Київ готується до азербайджанського сценарію повернення непідконтрольних територій".
Чепушна кремлівська інформ-помийниця "War Gonzo", з керівником філії у Юзівці — Дімкою Астраханем знімає репортажі про "бамбьожку мірних кварталов Донецька і Горлівки турецькими БПЛА "Bayraktar TB-1", які Баку використовував проти так званого "Арцаху" на теренах Нагірного Карабаху"...
А нещодавно в ефірі з'явилася есхатологічне повідомлення про те, що зять Ердогана, Галук Байрактар, (співвласник компанії "Bayraktar", яка виготовляє ударні БПЛА) намалювався в Одесі. Мета візиту — зустріч із командувачем ВМС України, контрадміралом О. Неїжпапою.
Крім безпілотників, підсумком розмови джентльменів стала низка домовленостей у річищі військової співпраці. У цій ситуації для України нема виразнішої підказки у виборі та посиленні курсу військово-політичного партнерства з іншими державами, ніж фобії москалів.
Тож Туреччина і дружній початковий блок "Армія Турана" для нас створює досить непогані перспективи. «Росія повинна здохнути!» і кожен, хто поділяє цю історико-стратегічну амбіцію, автоматично стає нашим колегою та партнером!