Наші міжнародні партнери не дурні й вони тверезо оцінюють ситуацію всередині нашої країни.
У 2023 році Україна отримала 36 балів та посіла 104 місці в оновленому світовому рейтингу Індексу сприйняття корупції «Corruption Perceptions Index — CPI» від Transparency International та незмінно перебуває серед корумпованих країн світу.
Світовими лідерами у боротьбі з корупцією є Данія із 90 балами, Фінляндія, яка набрала 87 балів, Нова Зеландія із 85 балами та Норвегія з 84 балами.
Ми на жаль, опинилися на рівні з білоруссю та Туреччиною. Але в чому ж нюанс. Ці країни не фінансуються міжнародними донорами в напрямку боротьби з корупцією, ці країни не звітують про «успішні антикорупційні реформи», та й власне при владі там відверті диктатори, тобто таке сусідство в рейтингу не дуже тішить...
Серед країн сусідок Україна також суттєво відстає, гірші бали у відвертих диктаторських країнах на які накладені серйозні економічні санкції — це росія та білорусь. Що стосується західних сусідів, то Польща та Словаччина мають 54 бали та 47 місце, Румунія 46 балів та 63 місце, Молдова та Угорщина по 42 бали та 76 місце. Та ж Грузія, яка разом з Україною отримала офіційний статус кандидата до ЄС має 53 бали та 49 місце, що виглядає вже досить пристойно як для майбутнього повноцінного члена ЄС. Відтак, ми суттєво відстаємо від наших проєвропейських сусідів, 36 балів та 104 місце тут дуже впадає в очі...
Але давайте будемо відверті, це справедливі бали по відношенню до нашої країни. Провалена з 2014 року судова реформа. Низький рівень довіри суспільства до правоохоронних органів. Попри запуск роботи антикорупційних органів (НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС) реальних вироків для топ-корупціонерів немає.
Більше того, мають місце випадки, коли топкорупціонери виходять під заставу та зловживаючи впливом та звʼязками у владних кабінетах, роблять все щоб уникнути реального адекватного за діянням покарання. Згадаємо хоча б нардепів Юрченка, Трухіна, або колишнього одіозного нардепа Пашинського, у якого справи далі обшуків «чомусь» не заходили...
Депутат Київради від «слуг народу» Владислав Трубіцин взагалі спромігся втікти за кордон попри підозру НАБУ, запобіжний захід та обмеження виїзду для чоловіків під час воєнного стану. Відповідний лист для перетину кордону Трубіцину надало ГУР, після чого він звісно ж не повернувся і його місце перебування наразі невідоме. Трубіцин проходив обвинуваченим за вимагання хабаря з київських підприємців за дозволи на встановлення МАФів.
Або згадати, мʼяко кажучи сумнівні вироки ВАКС щодо ексмера Полтави Олександра Мамая (пішов на угоду зі слідством, перерахував на ЗСУ 2 млн грн) та ексміністру екології Миколі Злочевському (пішов на угоду зі слідством, перерахував на ЗСУ 660 млн грн та отримав штраф 68 тис. грн).
Також слід відзначити великий вплив й Офісу Президента України на правоохоронну систему, яка за своєю діяльністю не мала б мати такого впливу. Не є секретом, що заступник голови Офісу Президента Олег Татаров впливає на роботу антикорупційних та правоохоронних органів, й фактично їх контролює.
Все це вкотре доводить, що наші міжнародні партнери не дурні й вони тверезо оцінюють ситуацію всередині нашої країни. Без радикальних змін та реальної боротьби з корупцією вести себе з ними на рівних та мати підтримку буде дуже і дуже складно.