Адже досі в Україні відсутня системна робота по боротьбі з прокремлівськими політиками та агентами путінського режиму.
Закриття трьох телеканалів Медведчука і обшуки в офісах давно вже не працюючої проросійської організації Український вибір дали провладним експертам приводи для бахвальства. Мовляв, дивіться, Зеленський зміг те, чого не міг Порошенко!
Однак, зараз ці успіхи насправді дуже ілюзорні. Бо як така системна робота по боротьбі з проросійськими політиками по суті відсутня.
Я вже втомився нагадувати, що США все ще чекають дій проти підсанкційних осіб з українського боку. І те, що Деркача особливо ніхто не шукає, ніхто не рухає Дубінського на щотижневі допити чи не форсує екстрадицію Онищенка в Україну.
Похресник Андрія Деркача – Герман Галущенко – і досі очолює стратегічне підприємство "Енергоатом", яке свого часу очолював і сам Деркач. Дії в цьому напрямку – мляві, успіхи сумнівні.
Боротьба ж влади з Шарієм і взагалі по суті звелася до кількох тичків, які майже не зачепили саму партію в Україні. Але реально по тілу ніхто не б'є – лише кілька неприцільних ударів в голову Толіка.
Я ж зверну вашу увагу на те, що партія Шарія реально може розглядатися проросійським крилом як дієвий запасний аеродром по переходу на більш молодіжний і придатний до агітації в умовах інтернету формат роботи. На Донбасі в окрузі Аксьонова друге місце зайняв представник партії Шарія – Рибін, який до речі був адвокатом у російських спецслужбовців, Рафаеля Лусварґі та іншої наволочі.
Це стало можливим, звісно ж, через зняття кандидатури ОПЗЖ з округу незадовго до самих виборів. І перемога Рибіна була б ще гірша за успіх сепаратиста Аксьонова: якщо щодо Аксьонова зрозуміла рука Ахметова, то Рибін і його союзники з партії Шарія явно отримують фінансування від росіян і ряду українських бізнес-груп, які належать проросійським діячам.
Якщо не руйнувати їх інфраструктуру сьогодні, то новини про їхні успіхи на виборах будуть дратувати ще довго. В Одесі партію Шарія фінансує такий собі Віктор Баранський з ОПЗЖ, який з січня 2021 року знаходиться під санкціями США за торгівлю з проросійським режимом Мадуро у Венесуелі.
Українська сторона, звісно ж, з цього приводу не зробила жодних розслідувань, а час йде і люди не сліпі. На грошах Баранського в Одесі тримається по суті уся партія Шарія, і через розслідування їх діяльності російську загрозу можна було б притушити реально, а не на папері.
Зважаючи на те, що депутати від Шарія і їх актив розсипаються при першому зіткненні з реальністю, ніхто не зможе навіть серйозно протидіяти. Це не якісь великі фігури розміру Медведчука чи Бойка, тому удар по них необхідний, поки вони не зібрали сили.
Зважаючи на вчорашні ігри росіян з перекиданням сил у Крим і на Донбас, саме існування таких груп впливу і політсил в тилу становить загрозу. І провести блокування українських військових частин і навіть захоплення органів державної влади в таких містах як Харків чи Одеса ці хлопчики цілком собі зможуть, якщо завчасно не нагадати їм про наслідки.
А від того, як в РНБО відповіли американській стороні щодо переслідування Коломойського і взагалі плакати хочеться. Мовляв, американська сторона Україні не передавала поки жодних документів які б свідчили про злочинну діяльність Коломойського.
Це речі будуть руйнувати нацбезпеку України й далі. Але не переживайте, під такою ж загрозою буде і рейтинг влади, кожен парад на білому коні для якої буде завершуватися поганими новинами в стилі "партія Шарія знову витворила якусь фігню", "в черговому окрузі знову переміг сепаратист".