Безвідповідальні політики – продукт системи, успадкованої нами від СССР, в якій панують гроші та кланові інтереси.
Вже колись писала, але повторюся: практично всі постсовєцькі політики ніхто інші як політики-амфібії. Вони повсякчас знаходяться у стані "транзиту".
Маю на увазі, що вони постійно роздвоюються – між Я і Державою, між корпоративними інтересами та інтересами суспільства, між ручним керуванням й інституціональним підходом, між схемами та законами і так далі. (Все залежить від специфіки тієї чи іншої постсовєцької країни).
Вищий ступінь роздвоєння, що найменш помітний для суспільства, – між політичною дією (популізмом) і діяльністю (результатом)! Це коли дія сама в собі повністю переважає над діяльністю як процесом/працею, що передбачає конкретний результат.
Простіше кажучи, політична дія у вигляді імітаційного початку повністю замінює політичну діяльність як творчий початок. Відповідно, немає чому дивуватися, коли у наших політиків, а з ними й партій, які вони представляють, відсутні чіткі погляди (їм видається, що ідеологія – занадто пафосно звучить для ХХІ століття) та довгострокові інтереси.