Created with Sketch.

Україні потрібен день власної самосвідомості як у Фінляндії

12.05.2022, 17:01
Фото: Google

Щороку 9-10 березня в Україні відзначають Шевченківські дні. Натомість у Фінляндії подібною об'єднавчою для всієї нації датою є 12 травня.

Традиційні урочисті заходи на державному рівні, що присвячені річниці народження та смерті Великого Кобзаря – Тарасові Шевченку, – відбуваються всюди: від Берегова на Закарпатті до Маріуполя у Приазов'ї. І це не дивно, адже класик української літератури є провісником державної самостійності України.

Він – символ, що скріплює такі різні, але доволі схожі регіони єдиної країни.

В історії більшості європейських націй є постаті, подібні до велета Тараса Шевченка. Скажімо, сусіди-поляки, так само як ми, шанують свого Адама Міцкевича, грузини – Ілію Чавчавадзе, а ірландці – Томаса Мура.

Перераховані особи складають щабель так званих будителів. Вони ж-бо покликані полум'яним словом і власним прикладом демонструвати унікальність і бажання своєї нації, цитуючи Івана Франка, "жити відрубно".

Однак ніде так із пошаною не згадують внесок борців за волю, як от у Фінляндії.

У "країні тисячі озер" за часів самостійності затвердили навіть офіційне державне свято – День фінської самосвідомості (фін. Suomalaisuuden päivä). Його відзначають щорічно 12 травня у день народження видатного будителя фінської нації Югана Вілгельма Снельмана.

Бувши філософом-романтиком і видавцем, він прагнув вивести своїх земляків зразка ХІХ сторіччя з неписемного стану до рівня найкультурнішого народу європейського континенту. Цим заслужив чималий авторитет і повагу серед земляків, особливо у наступних поколінь.

Звісно, що постаті Шевченка і Снельмана не цілковито зіставні:

а) по-перше, їхня боротьба зі спільним поневолювачем своїх націй — Російською імперією, — суттєво відрізнялась: українець у віршованій формі закликав земляків до протидії царату, у той час як фін — лише до рівного відношення до підданих з боку самодержавства і надання фінській мові статусу офіційної (панівної) у тодішньому автономному Великому Князівстві Фінляндському.

б) по-друге, кожен із них на свій розсуд розумів тогочасну національну проблему: для Шевченка українство було приспаними та закріпаченими нащадками гордих і героїчних козаків, які нікому ніколи не корилися (звідси відверто соціальний характер його творчості); рівночасно для Снельмана фіни – це мовно-етнічна спільнота, якій лише варто позбутися шведського впливу (культурного, економічного тощо), аби постати осібно на мапі Європи попри перебування у складі держави Романових.

Та попри наведене обидва будителі творили національний міф всупереч перепонам із боку відвертих противників українського і фінського проєктів з-поміж царських чиновників. Як Шевченко, так і Снельман, окремо один від одного, штовхали земляків до самовизначення, розуміння власної національної ідентичності й водночас формували ідеальний образ того, що є Батьківщина (Україна – для українців, Фінляндія — для фінів): земля, населення якої має мовну спорідненість, тяглість історії, культури та традиції, щоб у майбутньому неодмінно претендувати на державну самостійність.

Відтак вже у ХХ сторіччі наші народи, що їх вели послідовники будителів, неодноразово зійдуться у двобої з окупантами. Фінам вдасться здобути омріяну незалежність попри значні територіальні втрати. А от українці, толерантні до ворога і байдужі до власної долі, зазнають репресій, Голодоморів, терору і депортацій...

День (національної) самосвідомості (або хоча б його аналог), який відзначають фіни у пам'ять про заслуги Снельмана – це нагальна потреба для теперішніх українців, котрі забули настанови Шевченка.

«Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають...», — влучні слова Великого Кобзаря. Вона з точністю змальовують ситуацію, в якій нині перебуває наша Батьківщина.

Тому маємо запозичити позитивний приклад Фінляндії, оскільки створення такого державного свята на честь Пророка нації стане достойною відповіддю будь-яким намаганням українофобам знову затягнути нас у лоно ворожих "союзів", де титульні нації насильно асимілюють з дикими вихідцями пустельних і тропічних країн.

Кандидат історичних наук, публіцист, фіно-угорист, автор книги "Повстання Ідентичності", засновник Центру дослідження Фінляндії

Читайте також
В’ячеслав Чорновіл – той, хто розбудив Україну
Історія
Родини полеглих захисників України визначать, яким буде Меморіал Героїв у Пирятині
Полтава
11 березня виповнилося 130 років від народження Василя Чучупака
Історія
Два роки без Дмитра Коцюбайла
Війна
Організація Української Молоді «ГРІМ» носитиме ім'я загиблого Героя
Політика
Трамп, 60 мільйонів росіян і українська історична шизофренія
Опінії