Наші діаспоряни, українці за кордоном, мають гуртуватися як роблять інші громади іммігрантів. Вони мають хотіти об'єднуватися один з одним.
Мільйони українців поза Україною — це водночас проблема і можливість. Їх брак для нашої держави вже зараз і в майбутньому — ймовірні демографічна, культурна та економічна кризи.
Але поруч із тим їх наявність у світі — це додатковий інструмент для діяльності у світовому масштабі; тобто організації впливу (політичного, культурного, економічного) на користь Україні. Маємо і можемо стати глобальною нацією!
Для цього, у першу чергу, маємо не боятися ставити перед собою глобальні завдання. Тим паче, що досвід роботи в такому масштабі українці мають в минулому столітті.
Тоді, навіть за відсутності держави, вдалося зберегти націю та її культуру в діаспорі, а відтак відродити державу і домогтися її світового визнання. Зараз організація такої роботи може бути легшою саме через наявність держави, як ресурсу якого не мали наші попередники.
Головним завданням на даному етапі є зберегти (часом сформувати) українськість українців закордоном. А отже увага має бути звернена в першу чергу на освіту та культуру.
Далі слід налагодити їхні зв'язки між собою в рамках окремих держав та між державами. Тому потрібно допомагати творити громадські організації в країнах діаспори та підтримувати існуючі.
Варто допомагати їм об'єднуватися у міждержавні «парасолькові» структури, на кшталт Світового конгресу українців, який має отримувати системну підтримку держави у його діяльності. І врешті — слід налагодити їх системний та ефективний зв'язок із Україною.
Наступним рівнем має стати синхронізація їх роботи в інтересах України: політичний, культурний, економічний лобізм у світі. Зробимо світ більш українським — це найкращий спосіб зупиняти «руzzкій мір», а отже робити безпечнішим світ та Україну.