Кабінет міністрів під проводом Дениса Шмигаля давно став недієздатною лівою рукою Офісу Президента. Забагато слів, замало справ.
Ще 665 мільйонів гривень не отримають внутрішні біженці, натомість вітчизняний уряд спрямує додатково ці кошти на компенсації за пошкоджене житло у рамках програми «єВідновлення». Кабмін схвалив постанову на користь Фонду ліквідації наслідків збройної агресії РФ.
Ми, ВПО, наче якісь непотрібні сироти, у нас не залишилось громад із бюджетами, які можуть за нас подбати. Наші регіональні — обласні громади, здебільше дбають про безпеку регіонів (якщо взагалі про щось дбають), а ми — самі по собі.
Проте, за заподіяну шкоду у Києві, Дніпрі та навіть (вибач, любий і багатостраждальний) Харкові можуть хоча б частково дбати самі міста. А про Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Волноваху, Нову Каховку, Токмак та Василівку — хто подбає?
665 мільйонів гривень — це мінімум триста квартир у будь-якому обласному центрі, вільному від окупації та майже вдвічі більше у маленькій громаді, ну й утричі — у селищі. Перерахуйте — це майже тисяча квартир для ВПО, для тисячі сімей.
Одна тисяча родин — це мінімум три тисячі людей, а три тисячі ВПО могли віднайти свій новий дім. Проте, влада вважає інакше: ми дамо компенсацію 7,3 тисячі родин, — от і вся математика.
Замість допомогти 1 000 людей, — так, хоча б одній тисячі українців, — що втратили все, влада допоможе сімом тисячам тих, хто мають можливість повертатись додому щодня. Якщо так звучить «справедливість», то ні, так звучить злість і лють.