Чи могли надійні відносини між Україною та Польщею були заплямовані подіями, які відбулися 80 років тому? Так вважають ультраправі.
«Притягнути Україну до відповідальності за пропаганду бандеризму та нацизму!» — Цей вигук не був би дивним, якби пролунав з одного з багатьох підтримуваних російським урядом телеканалів, які щоденно постачають потік підпалюючої риторики та дезінформації про поточне вторгнення в Україну.
Менше людей очікувало б, що це станеться в Польщі, країні, яка одразу заявила про підтримку України після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, і яка продовжує приймати українських біженців, а також постачати країні зброю та військову підготовку.
Під час Другої світової війни українське населення у складі кількох окремих формувань протистояло просуванню нацистської Німеччини на схід. Найбільш значна частина населення воювала в лавах Радянської армії проти фашистських військ, причому українці становили найбільшу кількість загальних радянських втрат.
Протягом історії Польща кілька разів претендувала на володіння регіоном, і він був предметом постійних суперечок між двома країнами. Тему Волинської різанини аналітики назвали схожою на «закладання вибухового пристрою» в польсько-українських відносинах.
Критики тих, хто спотворює цю проблему, стверджують, що це грає безпосередньо на руку російській пропаганді, оскільки, як відомо, москва витратила значну кількість часу на провокування суперечок між Україною та її сусідами, щоб послабити рівень підтримки, яку вона отримує під час вторгнення.
Ультраправі групи протестували та проводили марші в кількох містах Польщі, зокрема у Варшаві та Кракові, під виглядом відзначення річниці масових вбивств, які досягли свого піку в липні та серпні 1943 року. Наприкінці минулого тижня Польща організувала кілька заходів на честь жертв.
Вони вимагають від української влади ексгумувати тіла жертв різанини, нібито щоб перепоховати їх за католицьким обрядом у Польщі. Також вимагають позбавити Україну місця в Євросоюзі та НАТО до тих пір, поки вона не припинить «пропагувати бандеризм і нацизм», а також офіційно криміналізувати ці угруповання в Польщі. До того часу вони хочуть, щоб польський уряд також «припинив надсилати зброю через східний кордон».
Фігурантами цього руху є такі люди, як Кшиштоф Толвінський, який описує свою ідеологію як «турбопатріотизм» і раніше був членом ультраправого політичного альянсу Конфедерація. Ця організація представляє поєднання найбільш консервативних політичних позицій у країні – вони відкрито антифеміністські, антиімміграційні та висловлюють нативістські, ксенофобські та антисемітські погляди.
Толвінський, який також просуває аграрну платформу та виступає з передвиборчими промовами перед коровами, які пасуться на полях, стверджував, що «Україна є економічним ворогом, особливо коли йдеться про сільське господарство!» Він також регулярно поширює теорії змови, нещодавно заявивши, що «Україна не володіє своїми землями» і що «країною керують міжнародні фонди». Толвінський створив нову партію під назвою «Фронт» і планує брати участь у виборах цього року.
Суперечка, яка триває, почалася, коли польські офіційні особи, в тому числі речник Міністерства закордонних справ Лукаш Ясіна, заявили, що Польща вимагала від України офіційних вибачень за масові вбивства. На це відреагував посол України в Польщі Василь Зварич, назвавши вимоги «неприйнятними і прикріми». Це дало можливість польському уряду, який часто чіпляється за проблеми уявної жертви поляків, подвоїтися.
Автор: Уна Хайдарі