Офіс Президента ніколи не планував завершити війну на умовах України. «Квартальним» блазням ідеться про особистий зиск і наживу.
Території в обмін на членство в НАТО — це так званий «німецький варіант», який неофіційно обговорювався ще рік тому. Шансів на його ухвалення було небагато, але ці шанси все-таки були.
Однак тоді цей варіант був несприйнятий в Україні, і тому до офіційних пропозицій із будь-чийого боку так і не дійшло. Важлива обмовка — ніколи не йшлося про «здачу територій», а лише про згоду на те, що визволяти їх доведеться довго, і переважно дипломатичними методами.
Власне так, як було з об'єднанням Німеччини у 1989-1991 роках. Вона ніколи не визнавала свого штучного поділу країнами-переможцями Другої світової війни, але таки змогла об'єднатися, коли настали сприятливі геополітичні умови.
Зараз шансів зараз на «німецький варіант» ще менше; цього разу — з огляду на зміну влади у США. Тому логіка пропозиції «мир в обмін на НАТО» може бути хіба у тому, щоби різко підвищити очікування від Заходу перед великими геополітичними торгами Дональда Трампа.
До слова, в Олафа Шольца минулого тижня стався черговий напад німецького політичного інфантилізму. Канцлер Німеччини звинуватив очільника опозиційного Християнського-демократичного союзу Фрідриха Мерца у тому, що той хоче грати у «російську рулетку», пропонуючи надати Україні... далекобійні ракети, а не мир.
Варто при кожній нагоді нагадувати інфантильному Шольцу, що в «російську рулетку» з росією почала грати його попередниця — фрау Анґела Меркель. Вона ж купувала на росії газ щедро фінансувала до цієї «рулетки» патрони.
Саме інфантильна політика Європи до РФ і стала однією з причин війни. Тому наступникам Анґели не варто її повторювати, і мова не лише про Шольца, а й про однопартійця фрау Меркель — Мерца, який планує наступного року стати головою німецького уряду.