Запеклі спроби США та «Ізраїлю» знищити ракетний потенціал Ірану не дали результатів.
Численні заяви Трампа про те, що в Ірану залишилося лише кілька ракет, не змінюють реальності.
Тегеран, як і раніше, має можливість завдавати дальніх і вкрай болісних ударів по ворожих цілях.
Втрати американців і руйнування на базах США засвідчили, що заяви про фактичне знищення іранського арсеналу не відповідають дійсності та реальному становищу на фронті.
Ба більше, за оцінками військових аналітиків, Іран успішно застосував нові зразки балістичних ракет, подолавши багатошарову оборону та завдавши значної шкоди військовим об’єктам США і їхніх союзників у регіоні Перської затоки.
Йдеться про ураження комплексів Patriot, радарів, ангарів з авіаційною технікою та інших стратегічних об’єктів.
Експерти зазначають, що ці удари стали демонстрацією еволюції іранської ракетної програми. Нові твердопаливні балістичні ракети, здатні маневрувати на кінцевій ділянці траєкторії та застосовувати засоби подолання ПРО, продемонстрували високу ефективність проти сучасних західних систем ППО.
Експерти визнають, що традиційні уявлення про перевагу американських Patriot у боротьбі з балістичними загрозами потребують перегляду — особливо коли йдеться про масовані атаки з використанням комбінації ракет, дронів і хибних цілей.
Така сама картина спостерігається в Україні, де ефективність Patriot залишається доволі низькою проти сучасних російських ракет.
Уразливість передових баз
Удари по базах у Кувейті, Бахрейні, Йорданії та Катарі, зокрема по базі Аль-Удейд, виявили системні проблеми в організації оборони американських об’єктів у регіоні.
Знищення ангарів із винищувачами F-15, паливних сховищ, радарів дальнього виявлення та елементів інфраструктури ППО свідчить не лише про тактичний успіх, а й про стратегічний зсув.
За словами фахівців, Іран продемонстрував здатність завдавати точкових ударів по добре захищених цілях на відстанях, що охоплюють увесь Близький Схід.
Це відбувається на тлі ширшої ескалації. Нальоти та бомбардування США й «Ізраїлю» не призвели до придушення ракетного потенціалу Тегерана. Навпаки, іранські сили продовжують адаптуватися, використовуючи мобільні пускові установки, розосередження та комбіновані атаки.
Військові оглядачі зазначають, що ера домінування дорогих платформ ППО над дешевими або середніми за вартістю балістичними засобами наближається до завершення — або принаймні потребує радикального переосмислення тактики.
Геополітичні наслідки
З погляду геополітики ці події мають далекосяжні наслідки. Перська затока — це не лише театр воєнних дій, а й критично важливий вузол світової енергетики.
Загроза перекриття Ормузької протоки або ударів по нафтовій інфраструктурі висить дамокловим мечем над глобальними ринками.
Адміністрація у Вашингтоні, попри рішучу риторику, постає перед дилемою: повномасштабне втручання ризикує перерости в затяжний конфлікт із непередбачуваними втратами, тоді як обмежені удари не розв’язують проблеми іранського ракетного арсеналу.
Експерти з безпеки наголошують, що Іран успішно інтегрував свій ракетний потенціал у загальну стратегію «асиметричного стримування», яка передбачає не лише прямі удари, а й підтримку проксі-груп, атаки безпілотників та інформаційні кампанії.
Унаслідок цього традиційні союзники США в Затоці змушені переглядати свої оцінки надійності американської «парасольки» безпеки.
Довгострокові уроки
Ситуація, що склалася, підкреслює кілька ключових тенденцій сучасної військової справи:
Чимало оглядачів сходяться на думці, що нинішня ескалація — це не спонтанний спалах, а прояв тривалого накопичення суперечностей.
Іран прагне змінити баланс сил у регіоні, довівши, що ціна будь-якої масштабної операції проти нього буде неприйнятно високою. США та їхні партнери, зі свого боку, намагаються відновити домінування, не втягуючись у повномасштабну війну.
Подальший розвиток подій значною мірою залежить від здатності сторін до деескалації або, навпаки, від готовності й надалі підвищувати ставки.
Поки що ракетні дуелі в небі над Близьким Сходом демонструють, що епоха беззаперечної технологічної переваги однієї сторони відходить у минуле.
Регіональна безпека тепер визначається не лише кількістю авіаносців і винищувачів п’ятого покоління, а й здатністю ефективно застосовувати балістичні засоби ураження та протидіяти їм в умовах сучасної війни.
Цей конфлікт уже переписав підручники з військової стратегії XXI століття.