Старий Світ сьогодні не здатний вести затяжну війну на виснаження з росією.
Про це повідомили учасники закритого форуму, організованого Мюнхенською конференцією з безпеки (MSC) у межах серії European Defense Roundtable.
Окреслено суть проблеми: слабка суспільна підтримка, обмежені військові можливості та політичні розколи роблять тривалий конфлікт украй проблематичним.
росія вже активно використовує ці слабкі місця за допомогою кібератак, дезінформації та політичного втручання.
Це не паніка. Це констатація факту, до якого Європа йшла роками, ігноруючи очевидне.
Суть попередження
Планувальники, які працюють із НАТО, вважають, що в разі прямого зіткнення європейські суспільства та економіки не витримають війни за українським сценарієм — із високими втратами, постійною мобілізацією ресурсів і необхідністю жертвувати соціальними видатками.
Тому НАТО змушена орієнтуватися на відносно короткий конфлікт. Суспільство «не готове до війни», а політики роками уникали чесної розмови з виборцями.
Один колишній британський міністр прямо назвав просвітницьку роботу Заходу щодо гібридної загрози «хріновою». Інший дипломат порівняв рівень суспільної дискусії з дитячим садком.
Паралельно зростає вплив популістських сил, зокрема проросійських або скептично налаштованих щодо підтримки України партій, у ключових військових державах Європи — Німеччині (AfD), Франції, Італії та Польщі.
Це ставить під загрозу плани посилити координацію «європейської п’ятірки» (E5: Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Польща) на тлі скорочення американської присутності. США дедалі виразніше сигналізують про перенесення пріоритетів до Індо-Тихоокеанського регіону й очікують, що Європа візьме на себе основний тягар звичайної оборони.
Вольфганг Ішингер, голова MSC, сформулював діагноз жорстко: «Європа стагнує в момент, коли зовнішні загрози набувають справді серйозних масштабів. Це величезні, екзистенційні виклики, які потребують більшої інтеграції в оборонній сфері».
Гібридна війна, яку Європа вже програє
Головний висновок форуму — росія виграє гібридну війну. Кібератаки, диверсії, зокрема спроба атаки дроном на аеропорт Лейпцига у серпні 2026 року, втручання в політику, дезінформація та використання соціальних страхів уже послаблюють здатність Європи до колективної відповіді.
Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні прямо попередив про ризики російського втручання у вибори 2027 року. Міністр оборони Гвідо Крозетто говорив про щоденні кібератаки та відсутність «антитіл» у європейських суспільств.
Це не нова реальність. Із 2024–2025 років фіксується зростання кількості диверсій, інцидентів із дронами в повітряному просторі країн НАТО та атак на критичну інфраструктуру. росія тестує пороги реакції, сіє сумніви й розколює суспільства за лінією «мир за будь-яку ціну / продовження підтримки України».
Популістські партії часто використовують втому від війни, високі ціни та міграцію — теми, які Москва посилює через інформаційні канали.
Військові та промислові реалії
Після 2022 року Європа суттєво збільшила оборонні видатки — у ЄС вони зросли на десятки відсотків, — наростила виробництво боєприпасів і почала переглядати військові доктрини. Однак системні проблеми залишаються:
залежність від США у сфері розвідки, командування й управління, дозаправлення в повітрі, космічних систем і низки критично важливих засобів ураження;
фрагментована оборонна промисловість і повільна адаптація до масового виробництва;
демографічні обмеження та слабка готовність суспільств до мобілізації або навіть до серйозного збільшення резервів;
недостатня глибина запасів для ведення війни на виснаження.
Аналітики, зокрема в доповідях EUISS і національних оцінках, зазначають, що росія, попри втрати в Україні, відновлює та адаптує свої сили швидше, ніж очікували багато хто у 2022–2023 роках.
Період максимальної небезпеки для Європи оцінюють кінцем 2020-х років. Водночас європейські армії та суспільства все ще значною мірою живуть у парадигмі «миру після Холодної війни».
Політичний контекст і стратегічний вибір
Скорочення американського внеску — не гіпотеза, а процес, який уже відбувається. Європа змушена будувати власну «опору» всередині НАТО або паралельні механізми координації, зокрема E5.
Однак без політичної волі та суспільної підтримки це залишатиметься декларацією. Пропозиції на кшталт спільної європейської декларації про загрозу з боку росії, щоб змусити популістів визначитися, звучать правильно, але цього недостатньо.
Україна у цій конфігурації — не лише отримувач допомоги, а й джерело досвіду. Її масове виробництво дронів, адаптація до сучасної війни та стійкість суспільства — те, чого Європі ще належить навчитися.
Деякі європейські міністри вже залучають українських фахівців як радників саме з питань інновацій.
Висновки
Попередження оборонних чиновників ЄС — це не капітулянтство і не заклик до умиротворення. Це твереза оцінка поточного стану.
Європа має величезний економічний і технологічний потенціал, який значно перевищує російський. Проблема — у політичній волі, швидкості адаптації, готовності суспільств платити ціну та здатності протистояти гібридному тиску.
Якщо лідери й надалі уникатимуть чесної розмови з виборцями про реальну ціну безпеки, популістські сили та російська гібридна машина продовжать розширювати тріщини.
Якщо ж вдасться перейти від «діагностики» до «реалізації», як це формулюють військові, наростити виробництво, зміцнити стійкість критичної інфраструктури та вибудувати реальну координацію — вікно вразливості можна буде закрити.
Історія вчить: слабкість провокує. Сильна й готова Європа — найкращий чинник стримування. Поки що визнання власної неготовності до затяжної війни звучить як тривожний сигнал. Ілюзії щодо умиротворення агресора розмовами та угодами неминуче приведуть Європу до трагедії.