Імітуючи боротьбу з найбагатшими громадянами України, Володимир Зеленський ризикує опинитися у Ростові-на-Дону.
За спиною кожного популіста стоїть оліґарх. Бо хтось повинен фінансувати дорогі етери, відосики з ботофермами, коштовну передвиборчу компанію, авіаперельоти та подарунки з "барського плеча"...
Зрозуміло, що в таких умовах рано чи пізно народ починає розуміти, що не можливо побудувати нове місто на березі моря, космодром і одночасно посадити мільярд дерев. Люди обурюються і звинувачують не тільки популіста, але й того, хто стоїть за його плечима.
Звідти народжується ще один прожект — боротьба з оліґархами. Підкреслюю, що сама ідея деоліґархізації правильна та потрібна, але закладена вона, так само як і усі інші прожекти Зеленського, криво.
Як і посадка дерев, і побудова університету, і зарплат вчителям по чотири тисячі доларів... Бо проєктом, який пропонується Зеленським, закладається не боротьба з самим явищем оліґархократії, а можливість тиску на окремих осіб — тільки тих, на кого вкаже перст Зеленського; або Коломойський.
Реалізація закону буде провальна в плані деоліґархізації. Одночасно у Зеленського в руках буде інструмент тиску на опозицію та тих, хто йому не подобається, а Україна ризикує перетворитися у власність одного оліґарха.
Зеленський своєю чергою мріє перетворитися на Лукашенка. Проте у своїй совєцькій ментальності преЗЕдент не розуміє, що українці такого не будуть терпіти.
Тож дуже скоро "ґарант" опиниться на землях, де переховуються інші вигнанці.