Каста недоторканних: як Вища рада правосуддя рятує Ларису Гольник.
Вища рада правосуддя вкотре демонструє готовність прикривати скандальну суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Ларису Гольник, попри масштабний масив фактів, судових рішень і дисциплінарних скарг щодо її діяльності.
Згідно з проєктом порядку денного № 6 засідання Другої дисциплінарної палати ВРП, яке заплановане на 25 лютого 2026 року, передбачено розгляд висновків дисциплінарних інспекторів про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг стосовно судді Гольник. Йдеться, зокрема, про скарги Володимира Бойка (вхідні № Б-2588/2/7-25 та № Б-2588/11/7-25).
Аналогічний сценарій закладений і в порядок денний № 6 засідання Першої дисциплінарної палати ВРП, яке має відбутися 23 лютого 2026 року. Там також заплановано розгляд матеріалів щодо повернення дисциплінарної скарги Володимира Бойка (вх. № Б-37/5/7-26). Доповідачем визначено дисциплінарного інспектора ВРП Волкову А.М., а відповідальним членом ВРП — Махінчука В.М.
Фактично йдеться не про розгляд по суті, а про процесуальне «зачищення» скарг, що дозволяє уникнути будь-якої відповідальності судді, яка роками перебуває в епіцентрі гучних скандалів.
Суддя Гольник давно вийшла за межі статусу служительки Феміди. Вона позиціонує себе як «громадську активістку» та «викривачку корупції», входить до керівних органів псевдогромадських структур на кшталт «Інституту законодавчих ідей» і є близькою соратницею Віталія Шабуніна, Олександра Лємєнова та Михайла Жернакова — осіб, які мають проблеми з законом, зокрема через ухилення від мобілізації.
Водночас у період повномасштабної війни Гольник дозволяє собі публічно поливати брудом українських військовослужбовців, поширювати та рекомендувати матеріали авторів, пов’язаних із російською пропагандою, зокрема працівників видання «Комсомольская правда в Донецке» та інших осіб, що діють на окупованих територіях і відкрито співпрацюють зі спецслужбами росії.
Окрему сторінку в біографії Лариси Гольник становить історія з шахрайським заволодінням металевим гаражем, яка завершилася для неї та її чоловіка повним юридичним фіаско.
29 травня 2018 року Київський районний суд Полтави у справі № 554/4200/15-ц визнав недійсним договір купівлі-продажу гаража, укладений чоловіком судді з 85-річною Євгенією Лутаєнко, яка, як встановила судово-психіатрична експертиза, на момент укладення угоди страждала на судинну деменцію і не усвідомлювала значення своїх дій.
Судом було встановлено, що волевиявлення продавчині не було вільним, а договір — нікчемним. Це рішення було залишене без змін апеляційною інстанцією, а Верховний Суд узагалі відмовився відкривати касаційне провадження, повернувши скаргу.
Попри це, Лариса Гольник роками намагалася використати судову систему, правоохоронні органи та особисті зв’язки для тиску на спадкоємців і заволодіння не лише гаражем, а й квартирою покійної сусідки.
На переконання критиків, відчуття повної безкарності у судді Гольник сформувалося не випадково. Вона підтримує тісні особисті зв’язки з членами ВРП Романом Маселком і Миколою Морозом, дисциплінарними інспекторами В’ячеславом Плескачем та Ігорем Тронем, а також приятелює з членкинями ВРП Оленою Ковбій та Аллою Котелевець.
Саме це, на думку багатьох, і пояснює, чому дисциплінарні скарги щодо Гольник системно «губляться» або повертаються без розгляду, а Вища рада правосуддя вкотре стає не органом очищення судової системи, а її щитом.
Поки ВРП продовжує рятувати Ларису Гольник, вона й надалі залишається в суддівській мантії, дискредитуючи українське правосуддя та державу в умовах війни.