Ще недавно в інформаційному просторі країни досить активно обговорювалося скандал навколо імпорту вугілля з Південно-Африканської республіки.
Під пильною увагою журналістів та експертів виявився як сам факт закупівлі африканського палива, так і рівень якості вугілля. Але з великої афери скандал виявився невеликий, а ще менше висновків зробило суспільство про методи минулого «уряду гієн». Саме цей факт змусив мене повернутися до зазначеної теми, тим більше, що журналісти та експерти так і не змогли встановити реальні масштаби афери. А вони - вражають.
Пікантність цієї всієї історії полягає ще й у тому, що «смотрящим» у сфері енергетики з благословення Яценюка призначений «ядерний барон» Микола Мартиненко, який встиг «прославитися» за тіньовими держзакупівлями медикаментів. Саме тому я насмілюся припустити, що почесним лобістом африканських шахтарів в українському уряді є ніхто інший, як пан Мартиненко.
Як раніше вже встановив «Обозреватель», компанія, яка підписала угоду з урядом України на поставку вугілля з ПАР, - це типова «фірма-прокладка», а її власник і директор проживає в Конча-Заспі. Але жах навіть не в цьому. Сенс схеми, яку задіяли вищі чини уряду для інкасації власних інтересів, зрозумілий. А ось реальний жах - у розмаху.
Почнемо з того, що енергетичне вугілля оцінюється за двома параметрами, що дозволяє визначити рівень його якості. Мова йде про калорійність і зольності.
Російське і донбаське вугілля мають базовий показник калорійності 6000 кКал / кг. Ця інформація не є секретною, її можна перевірити за допомогою будь-якого пошуковика. У той же час калорійність закупленого Україною африканського палива насправді не перевищує 4800 кКал / кг, хоча, нагадаю, в контракті на його поставку вказано показник 5500 кКал / т (!!!). Про це виданню «Обозреватель» повідомили джерела на Трипільській, Зміївській та Дарницької ТЕС, куди це вугілля було поставлене. Крім того, згідно з цими джерелами, зольність ЮАРского вугілля становить 30% - 32%. Для порівняння: вугілля російського походження має зольність 17%, а з Донбасу - 20%.
Таким чином, фактично можна говорити про те, що південноафриканське паливо за якістю на 25% гірше того, що видобувається на шахтах Луганської та Донецької областей.
Але і це ще не все, варто поговорити про ціни. Вартість однієї тонни вугілля з ПАР в порту без вивантаження становить $ 86 за тонну. Багато це чи мало, не буду коментувати, пізніше побачите самі. До цієї ціни треба додати такі витрати: ціна перевалки вугілля в портах в Україні - $ 9,54, вартість доставки залізничним транспортом - $ 10,08- $ 11,94, зберігання вугілля та його втрати в порту - $ 1,11, націнка «Укрінтеренерго» - $ 2, банківські витрати - $ 1,62- $ 1,63. У підсумку отримуємо суму близько 110,35 $ - $ 112,22 (залежно від дальності розташування ТЕС від порту).
Тепер про вартість вугілля з Донбасу. За моєю інформацією, його вартість разом з доставкою обійдеться в середньому в 1000 грн / т, тобто приблизно 65 $ / т за нинішнім курсом. Купити його може кожен бажаючий, доставка здійснюється залізничним транспортом в будь-яку точку вільної частини України. Можна перевірити. Досить дати запит в пошукачі про покупку антрацитного вугілля з Донбасу. Для прикладу - один з виданих результатів.
Давайте порівняємо: вартість 1 тонни вугілля з ПАР становить $ 110- $ 112, з Донбасу - $ 65. Різниця - $ 45. Насправді ця цифра значно вища, оскільки порівнюється різне по калорійності вугілля (нагадаю, за цим параметром південноафриканське паливо на 20-25% гірше, ніж зі сходу України). Тобто, щоб отримати таку ж тепловіддачу, яку дасть 1 тонна донбаського вугілля, доведеться витратити 1,25 тонни ПАРівского. Додаємо до ціни $ 110- $ 112 + ще 25% і отримуємо в результаті близько $ 137. $ 140 за тонну. Це реальна ціна на африканський енергоносій. У підсумку різниця становить близько 75 $! Це ті гроші, які кожен громадянин країни платить через тариф зі своєї кишені!
Зрозуміло, що в сьогоднішній ситуації уряд не може купувати вугілля на Кузбасі. Але у вугільних шахтах «ЛНР / ДНР» працюють громадяни України, яким можна таки дати можливість заробити, прогодувати їх сім'ї. Насправді вугілля можна імпортувати і з ПАР, і з В'єтнаму - але тільки за реальною і чесною ціною. Варто подумати і про альтернативні джерела палива. Наприклад, заборонити вивезення круглого лісу, а залишки від його переробки - 30% деревини - використовувати як енергоносій. У нас же навпаки - стимулюють його експорт, встановивши поворотний ПДВ. З вивезення лісу чекаємо рішення вже від нового уряду. Може іноземці - радники підкажуть.
У цій всій історії резонно виникає питання: навіщо Україні купувати дороге і неякісне заморське вугілля, доставка якого пов'язана ще і з купою проблем, якщо у вільному доступі є вітчизняне паливо за ціною, більш ніж в 2 рази дешевше, і на 25% краще за якістю? Очевидно, що питання не економічне, а політичне...
Тим часом, сьогодні на складах українських електростанцій, за моєю інформацією, знаходиться менше мільйона тонн вугілля, що нереально мало для нормальної роботи паливних електростанцій. На складах ТЕС повинно бути як мінімум 3-3,1 млн тонн вугілля на місяць, згідно нормам. Тільки вдумайтеся про ці обсяги! Якийсь мільйон тонн чорного палива з ПАР - крапля в морі, але і на цій краплині «уряд гієн» примудрився заробити.
Катастрофічність ситуації підтверджують джерела «Обозревателя» на Трипільській ТЕС: на сьогоднішній день на складах станції залишається близько 100 тис. тонн. З розрахунку того, що в добу споживається близько 7 тис. тонн, то нескладно підрахувати, що запасів палива вистачить на днів 12-13, хоча потрібно забезпечити 4 місяці.
Але, мабуть, найцинічніше в цій ситуації те, що на тлі декларованої боротьби з корупцією та олігархами, масштаби тіньового сектора економіки не зменшуються - новий уряд продовжує успішно брати під свій контроль старі відкатні схеми «Сім'ї», продовжуючи множити корупцію.
«Обозреватель»