Здається на росію повертається дежавю кінця вісімдесятих та початку дев’яностих
Мені часто дорікають, чому пишу про проблеми на росії, а не в Україні. Та хоча б тому, що за Сюн-Цзи щоб перемогти ворога його треба знати. А бажаючих понарікати, що в нас не так, вистачає і без мене.
Варто розуміти, що нам важко, але й ворогу далеко не солодко.
Приміром росія повертається в часи глобального дефіциту, черг і спекуляцій.
З полиць супермаркетів Владивостока раптово зникли соціально значущі продукти. Почалися перебої з розсипним цукром, основними видами круп, вівсяними пластівцями, макаронами, чаєм та дитячим харчуванням. Дефіцит викликав ажіотаж і здорожчання, відтак магазини вдалися до обмеження продажу в одні руки. Під загрозою зникнення опинилося навіть елементарне борошно. Тимчасову нестачу влада регіону пов’язує зі складністю доставки вантажів на Далекий Схід залізницею. Очевидно, у Кремля інші пріоритети щодо першочерговості виконання залізницею перевезень.
Хоча хвилю дефіциту пояснюють логістичними труднощами – це лише половина правди.
З початку 2014 порожні полиці магазинів в різних регіонах країни, що стали предметом активного обговорення навіть в цензурованих ЗМІ, пояснювалися збільшенням закупок у час новорічних свят та складними погодними умовами. Тоді росіяни відчули дефіцит базових продуктів: м’яса, молока, яєць.
Виявилося, що країна, яка бравурно рапортує про небувалі показники росту в сільському господарстві і претендує на роль ключового сільськогосподарського експортера у світі, враз не змогла забезпечити власних елементарних потреб і перетворилася в імпортера.
Яєчна криза та криза нестачі курятини прокотилася в росії ще в 2022-2023 роках. Ціни на базові продукти зросли більш ніж на половину. Магазини перейшли на поштучний продаж і ввели обмеження на продаж яєць в одні руки. Мешканці росії вишиковувалися у величезні черги, щоб придбати необхідний продукт. І хоча влада вкотре пояснила, що яйцева криза тимчасове явище, спровоковане курячим грипом і сезонним сплеском купівлі, а ще відкрила ряд кримінальних справ проти спекулянтів, яєць на ринку більше не стало. І не стане. З одного боку не вистачає західних технологій, добрив, техніки, інкубаційного матеріалу, а з іншого збідніле населення переключається на базові соціальні продовольчі продукти і «суверенне» виробництво не справляється, провокуючи ажіотаж, дефіцит, ріст цін.
Здається на росію повертається дежавю кінця вісімдесятих та початку дев’яностих, коли країна клепала багато танків і гармат, «освоювала космос», а продуктові полиці, за винятком вітринних Москви, Лєнінграда, сяяли порожнечею.
І хоча нині дефіцит не такий разючий як в совку, усе ж росіяни бачать, що істотно змінився асортимент, якість, вибір і ціна.
Західні товари пішли з ринку або стали дефіцитними, а відтак істотно здорожчали (паралельний імпорт не задовольняє всіх потреб, а вторинні санкції та банківські обмеження потроху закручують гайки шпарин постачання) ціни.
Програма імпортозаміщення, про яку бравурно рапортує уряд, і яка вчергове озолотила російських нуворишів, призвела лише до того, що російські «аналоговнєт» істотно поступаються в якості «колишнім» західним і не можуть скласти конкуренції дешевому китайському виробництву.
Замість підйому відбувається втрата власних виробничих потужностей і мінімальної конкуренції на власному ринку, який вже фактично внутрішньокитайський. І якщо в 2022 році на хвилі панічних настроїв у потенційно дефіцитні товари записувалося все підряд, з полиць магазинів змітали все, від корму для тварин до шоколаду, морепродуктів і навіть фруктів, то наразі структура дефіциту носить інший характер.
Попри те, що росія спробувала налагодити за цей час нові логістичні ланцюжки, запустити паралельний імпорт, істотно наростити постачання з так званих дружніх країн та шляхом пограбування західних інвесторів та кампаній «запустити» на ринок «нові бренди» – це не вирішує ситуації. Ціни на товари гіршої якості стрімко ростуть, лише в 2024 році російські кампанії прогнозовано за найоптимістичнішими товарами передбачають ріст цін до чверті їх нинішньої вартості.
До війни структура російської економіки передбачала, що сировинний характер економіки і недостачу або відсутність власного виробництва практично у всіх галузях споживання перекриють імпортом за рахунок надприбутків із нафто та газодоларів.
За два роки боротьби за «економічний суверенітет» приміром тепер 92% імпорту авто складають китайські марки. Популярні західні авто продаються втридорога, в одиничних екземплярах або з вторинного ринку вживаних автомобілів.
Величезна проблема з запчастинами до них. Попри паралельний імпорт і налагодження поставок дешевих реплік з Азії, оригінальні запчастини купити практично неможливо і коштують вони втридорога. Лише за минулий рік ціни на запчастини виросли майже на чверть і в покупців практично не має гарантій не нарватися на неякісний контрафакт.
Російський автопром, що планував «підняти голову», знаходиться в глибокій комі після бліцкрігного захоплення ринку китайцями. Проте і останні не встигають підтягувати резерви, а відтак є дефіцит з постачанням деталей, софту, технокарт, діагностичного обладнання.
І навіть якщо їх ще можна перетягнути через кордон по паралельному імпорту, відремонтувати при поломці чи провести обслуговування обходиться дуже дорого. Ринок захопили неякісні китайські ноунейми.
Росіяни постійно відчувають труднощі з доступністю до найнеобхідніших ліків. І хоча офіційна пропаганда рапортує, що всім всього вистачає, соціальні мережі раз по раз вибухають новинами про нестачу базових ліків. На перебої скаржаться онкопацієнти, а діабетики не мають можливості вчасно отримувати прилади для безперервного моніторингу рівня цукру. З полиць зникли іноземні антидепресанти, а російські репліки мають серйозні побічні ефекти. Навіть на елементарні жарознижуючі, протиепілептичні товари чи спрей від нежиті виникає дефіцит, а їхні ціни відтак зросли у три-чотири рази.
Не вистачає і найнеобхідніших вакцин, приміром від вітрянки; є проблеми з вакцинами від кору, краснухи, ротавірусу, полімієліту та інших захворювань.
Росія відчуває брак спецтехніки та запчастин до неї. Західні бренди призупинили свою роботу, постачання комплектуючих до них ускладнене. Російські кампанії змушені відтак або орендувати бувшу у вжитку техніку, або імпортувати аналоги з Китаю.
На росії величезна криза в постачанні напівпровідників. Своїх якісних і сучасних мікросхем та чіпів росія не виробляє. Доступ до західних ринків закритий, а паралельний імпорт максимально ускладнений. А чіпи використовуються скрізь: від побутової електроніки, до транспорту, станків, автоматизованих систем в усіх галузях економіки.
Просто катастрофічною є ситуація в тих галузях, які після розвалу Совєцької імперії деградували: станкобудівництво, хімія та мікроелектроніка. Тут імпортозаміщення не допоможе: бракує технологій, виробничих потужностей, а передусім фахівців.
Приміром, виробництво станків, яке складається з великої кількості технологічних компонентів та електроніки, яку можливо лише імпортувати. А виготовлення станків – це база, від якої залежать інші галузі виробництва. Наразі станки поставляє Китай, а відтак він в зародку вбиває можливість відновлення цієї галузі в росії ще більше понижуючи її технологічний рівень і ставлячи в залежність від себе.
В мікроелектроніці, яку росія хоче створити з нуля, її найбільший виробник «Мікрон» досяг технологічного рівня, який Захід перетнув ще в 2000-их роках.
Криза потроху накриває і сільське господарство, що вже дає знати про себе по порожніх полицях і захмарних цінах, які відчувають росіяни. Бракує і матеріалу, і техніки. Після впровадження імпортозаміщення у 2023 році доля російської техніки в закупівлі не виросла, а навпаки – зменшилася. Російська і білоруська техніка не здатні перекрити потреб ринку, особливо в спеціалізованій техніці, яку раніше імпортували з Європи. Агровиробникам банально бракує якісного насіннєвого матеріалу і засобів обробки, що вже впливає на стрімкий ріст цін та прогнозовану кризу, приміром на ринку овочів.
Російська фармацевтика переважно працювала на імпортній сировині, суверенними була лише назва на упаковці, бо і мистецтво виготовлення упаковок непідвладне. Понад 80% фармацевтичної сировини – імпорт.
Мова вже й не йде про складні полімери, літій та сировину для побутової хімії, технологіями виробництва яких Москва не володіє.
Якісна косметика для тих, хто може її дозволити – такий же ж дефіцит як яйця, адже російська косметологія залежить на понад 70% від імпортних компонентів, а поставка в Росію 41 із 79 найнеобхідніших заборонена санкціями.
В росії деградує система цивільного мобільного зв’язку. Провідні світові виробники, навіть китайські. відмовляються поставляти базові станції для підтримання мереж російських операторів.
Цифрова економіка росії, що була в зародковому стані, теж накривається аналоговим мідним тазом. Приміром із близько 190 тисяч банкоматів близько 70% американського виробництва. Середній строк служби банкомата п’ять років. Наразі росія в гарячковитому пошуку китайських аналогів. Є проблема з POSтерміналами для прийому карт, адже з росії вийшла і припинила технічну підтримку французька кампанія, що мала понад 50% цього ринку.
Найнеочікуванішим виявився можливий дефіцит пального. Нестачу дизпалива росія вже відчула минулої осені. Цьогоріч «країна колись бензоколонка» вдалася до ембарго на експорт російського бензину, щоб відсунути кризу, якої неможливо уникнути, хоча б нас президентських виборів. Українські сили оборони і відсутність доступу до необхідних технологій гарантують тривалі проблеми з безперервним постачанням палива, особливо в європейській частині рф.
Але однією з найбільших проблем є нестача трудових ресурсів. У 2023 з дефіцитом кадрів зіткнулися понад 85% російських кампаній. Фахові працівники виметені на потреби війни, а антимігрантська істерія суттєво скоротила притік мігрантів в ті галузі, де росіяни працювати не хотіли.
Дефіцит кадрів лише спровокує новий виток виробничого дефіциту. І з цього піке росії буде вибратися дуже важко. Вже на очах нового російського покоління росія погружається в пізній совок з величезною армією дармоїдів, задіяних в силовому блоці та імперському управлінні, різким падінням якості життя, дефіцитом і дороговизною якісної продукції, спекуляцією і чергами за найнеобхіднішим.
Поки що бездефіцитним є потік «грузу 200» з української території і гробові, що підтримують споживацьку активність економіки.