Коли Іл-76 зникли, а «ідеальний кандидат» залишився: чому Державіаслужбі потрібен Ігор Зелінський.
Ситуація з призначенням Ігоря Зелінського на посаду керівника Державіаслужби яскраво ілюструє, як в Україні ухвалюються важливі кадрові рішення. Віце-прем’єр з питань відновлення Олексій Кулеба, стверджуючи, що шукає «ідеального кандидата», запропонував Кабміну кандидатуру, чия професійна історія тісно пов’язана із занепадом транспортної авіації та рішеннями, які завдали шкоди державним інтересам.
У період з 2020 по 2025 рік Зелінський обіймав посаду заступника голови Державіаслужби. На думку учасників авіаційного ринку, саме в цей час відбувалося цілеспрямоване руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі України налічувалося понад 20 літаків Іл-76, то до початку 2025 року їх залишилося лише два — та й ті втратили льотну придатність. Фахівці стверджують, що дії керівництва Державіаслужби, включно з головою Олександром Більчуком та його заступником Ігорем Зелінським, призвели до вилучення цих літаків з українського реєстру та втрати контролю над ними.
Особливо показовою є історія з Іл-76МД. Протягом десятиліть ці літаки могли безперешкодно використовуватися в інтересах Міністерства оборони. У червні 2023 року Зелінський, тимчасово виконуючи обов’язки голови Державіаслужби, офіційно заявив про відсутність перешкод для їх експлуатації. Однак уже в грудні він змінив свою позицію, зазначивши, що у літаків відсутні цивільні сертифікати типу. Як наслідок, використання Іл-76 для військових, гуманітарних та евакуаційних завдань було заблоковано, що призвело до простою літаків і додаткових витрат із бюджету.
Не менш серйозним є питання санкцій. Після анексії Криму Україна запровадила обмеження щодо російського розробника Іл-76 — ПАТ «Іл». Проте Зелінський видав численні сертифікати перегляду льотної придатності на підставі рішень саме цієї підсанкційної компанії, датованих червнем 2022 року. Фактично були легалізовані документи підприємства країни-агресора. При цьому в Україні існує сертифікована організація, здатна забезпечувати експлуатацію Іл-76 без участі російських структур, однак цей варіант було проігноровано.
Коли журналісти поцікавилися в Олексія Кулеби, чому саме Зелінський вважається відповідною кандидатурою, чіткого пояснення не пролунало. Фраза «питання складне і багатогранне» стала універсальним способом уникнути відповідальності. Згодом цю відповідальність переклали на заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергія Деркача, який обмежився загальними заявами про складний період і необхідність кадрових рішень, фактично зводячи критерії відбору до формули: «є досвід в авіації — значить підходить».
При цьому Деркач згадав про службове розслідування щодо Олександра Більчука, звільненого за рішення на користь компанії AAL Group Ltd, пов’язаної з російським ОПК, але не сказав про необхідність перевірки дій його «найближчого соратника» — Ігоря Зелінського.
Зрештою, людина, за якої зникли Іл-76, було заблоковано найважливіші перевезення та легалізовано документи підсанкційної російської компанії, подається як «ідеальний кандидат» на посаду голови авіаційного регулятора. В умовах війни та закритого неба таке рішення виглядає не просто помилкою, а відвертим нехтуванням можливими наслідками.