Люди допомагають один одному навіть тоді, коли це не в їхніх інтересах. Саме так Homo sapiens пережив небезпеку вимирання свого виду.
Близько 66 мільйонів років тому астероїд пролетів крізь земну атмосферу і врізався в морське дно, викликавши вибух, у 6,5 мільярдів разів потужніший за ядерну бомбу, скинуту американцями на Хірошіму. Внаслідок зіткнення у небо здійнялися хмари уламків та сірки, які блокували сонячне світло із теплом приблизно 2 наступні роки.
Фотосинтез зупинився, що зумовило загибель рослин, а динозаври, які змогли вижити, – вимерли від голоду. Але знайдені палеонтологами скам'янілості свідчать, що після апокаліпсису гриби процвітали.
На думку наукового журналіста та редактора видання "Vox" Браяна Волша, вказана властивість робить гриби вирішальним чинником для виживання людини, якщо подібна катастрофічна подія станеться у майбутньому. (Сподіваємося, що цього людству вдасться уникнути!).
У книзі пана Волша "Кінець часів", яка побачила світ у 2019 році, розглядається питання про те, як катаклізми (природні, антропо- і техногенні) загрожують нашому існуванню. Він вказує на 3 типи потенційних катастроф – зіткнення з астероїдами; виверження супервулканів; ядерна війна, – які мають одну спільну рису: вони можуть блокувати сонячне світло, необхідне для існування та розвитку рослин.
«Якщо хтось наважиться затьмарити Сонце, то навіть найпідготовленіший виживальник, повелитель дикої природи, помре від голоду разом з усіма живими істотами. Адже для того, щоби вижити, людям доведеться перейти на сільське господарство без сонячного світла – тобто, вирощувати гриби, щурів і комах», – переконаний пан Волш.
Ядерна війна, астероїди чи супервулкани можуть заблокувати Сонце
Дослідження показують, що наслідки вивержень супервулканів й обміну ядерними ударами можуть бути схожими на наслідки від прильоту астероїда, який занапастив життя динозаврів. Наприклад, близько 74 000 років тому виверження супервулкана Тоба викинуло в атмосферу хмари діоксиду сірки, скоротивши сонячне світло на 90%.
Згідно з одним з аналізами, ця вулканічна зима призвела до скорочення чисельності населення Землі всього до 3000 осіб! Якщо ж підірвати достатню кількість ядерних бомб (не менше 5-10 тисяч), це також може призвести до ядерної зими, яка скоротить рівень сонячного світла на понад 90%.
Принаймні так написано у статті пана Волша від 1983 року, у співавторстві з Карлом Саґаном. Глобальна температура за такого сценарію може впасти на 25°C.
«Таке швидке і різке похолодання може унеможливити ведення сільського господарства навіть у тих регіонах, які не зазнали впливу ядерних ударів. Інакше кажучи, без сонячного світла наша продовольча система просто зруйнується», – пояснює редактор видання "Vox".
Розв'язання проблеми за допомогою вирощування грибів належить Девіду Денкенберґеру. Він – інженер-будівельник, який сформулював рецепт порятунку у книзі 2014 року про постапокаліптичне сільське господарство під назвою "Нагодувати всіх, попри все".
«Можливо, коли люди вимруть, у світі знову пануватимуть гриби. Тож, чому б нам просто самим їсти гриби, щоби не вимерти?», – слушно запитує Денкенберґер у пана Волша.
Гриби ростуть на деревах завдяки сонячному світлу чи без нього
Якщо хмари сміття чи попелу закриють нашу зірку та призведуть до різкого похолодання клімату, загинуть трильйони дерев. Люди, звичайно, не зможуть перетравити цю мертву деревину, а гриби зможуть – для цього фотосинтезу не потрібно.
Редактор видання "Vox" підрахував: колода довжиною 0,9 метра і шириною 10 сантиметрів має сформувати 1 кілограм грибів за 4 роки. Це начебто не дуже багато, але за невеликої кількості населення, яке залишилося після катастрофи та за ефективного виробництва грибів, Денкенберґер вважає, що це може спрацювати.
«Однак поки ми використовуємо деревину для вирощування грибів, ми могли б пустити у справу та листя загиблих дерев. З подрібненого листя можна робити чай, щоби забезпечити відсутні поживні речовини, наприклад, вітамін С, або згодовувати тваринам, що залишилися, наприклад, щурам», – опонує пан Волш.
Мертві дерева можуть служити їжею для інших форм життя, щурів і комах
Пацюки, як і гриби, можуть перетравлювати целюлозу – цукор, з якого складається 50% деревини. Тому все, що залишають після себе гриби, можна згодовувати щурам, переконаний пан Волш, тому люди, які виживуть, зможуть харчуватися м'ясом.
Більш того, щури швидко розмножуються, і для цього їм не дуже потрібне сонячне світло. Цьому виду гризунів потрібно всього 6 тижнів, аби досягти статевої зрілості, а потім всього 70 днів, щоби народити від 7 до 9 дитинчат.
За розрахунками пана Денкенберґера, все людство могло повноцінно харчуватися щурами вже через 2 роки. Комахи також можуть стати джерелом білка, і багато хто з них зможе вижити після ймовірного апокаліпсиса, коли Сонце тимчасово згасне.
«Ті ж якості, котрі роблять комах такими численними й такими живучими, дозволять багатьом видам пережити навіть наймасштабніші екзистенційні катастрофи, що змінюють клімат. Жуки можуть бенкетувати на мертвій деревині, а люди можуть ласувати жуками», – зазначає редактор видання "Vox".
Комахи сьогодні є основним харчовим продуктом у деяких частинах світу і навіть починають завойовувати популярність в інших країнах (Таїланд, В'єтнам, Філіппіни, Мексика). Браян Волш описує продуктовий ярмарок із комах в американському місті Річмонді у штаті Вірджинія, де особисто скуштував страву з макаронів із фрикадельками та з меленого цвіркуна під назвою "Ортоптеран Орзо" зі смаженими у фритюрі личинками борошняного хробака.
«Вони обоє були так собі. Хоча, якби я вмирав з голоду, я б упорався з відчуттям огиди та з'їв би цих комах», – додає пан Волш.
Ті, хто вижив, – об'єдналися б у групи
Книга Волша спростовує іншу популярну ідею про те, як прогодувати себе під час апокаліпсиса: канібалізм. За його словами, це не допоможе у разі катастрофи, яка поставить людей на межу вимирання, бо одноплемінники просто не є стійким джерелом їжі.
Редактор видання "Vox" посилається на дослідження 2017 року, в якому група студентів вищих навчальних закладів підрахувала, як довго проіснує людський вигляд, якщо ми житимемо лише шляхом канібалізму. У них вийшло, що через 1149 днів (майже 3 роки) на планеті залишиться лише одна людина!
Крім того, створення нової сільськогосподарської системи вимагатиме спільної роботи. Волш вважає, що співпраця, а не взаємне винищення було б більш вірогідним у разі катастрофи.
«За всього нашого страху перед тим, що буде після, при всіх наших похмурих історіях, колапс і міжусобні конфлікти не є неминучістю після катастрофи. Люди допомагають один одному, у тому числі й у ті миті, коли, начебто, це не в їхніх інтересах. Ймовірно, саме так Homo sapiens пережив давнішню небезпеку вимирання свого виду – супервиверження Тоби – й тільки так ми переживемо подібне», – підсумував автор книги "Кінець часів".
Водночас, як уже інформувала медіаагенція "Останній Бастіон", низка дослідницьких експериментів довела: фотографії з їжею викликають у людей відчуття насиченості та ситості.