Прозорість — це не загроза і це теж зброя. Особливо у питаннях про забезпечення зброєю нашої армії.
Законопроєкт, яким хочуть закрити інформацію в реєстрах про всі підприємства, що мають бодай дотичність до оборони, Комітет із питань антикорупційної політики сьогодні визнав таким, що містить корупційні ризики. Не дивно.
Чому? Ну, бо під виглядом «оборони» часто ховають мільярди, а ми ж добре знаємо, що вбиває не відкритість:
Ось, вище, приклад: я зробила депутатське звернення з простим запитом: надати відкриту інформацію, важливу для суспільства. У відповідь — креатив юристів Жумаділова про те, чому можна не відповідати.
Бо це «звернення», а не «запит», адже запит — це тільки той, що зачитується у Верховній Раді. А Верховна Рада, між іншим, вже два тижні не працює і далеко не кожного робочого тижня запити читають.
Це не формальність. Це — механізм уникнення контролю і його зараз масово оформляють для багатьох органів.
Це — офіційна інструкція: як ігнорувати питання, які не зручні. Але мій запит зачитають таки, і відповідати доведеться.
Проте сам факт такого спротиву говорить про головне про ігнор як парламенту, так і суспільства, або — є що приховувати. Викладаю нижче скан звернення та «відповіді» Жумаділова.
Зробіть висновки самі, будь ласка. Одне лишається питанням: хто ж там займається закупками?..