ЄС ставить власні інтереси вище.
Спершу — хороші новини: цієї зими Україна не збанкрутує. Завдяки кредиту на 90 млрд євро під єврооблігації, погодженому в Брюсселі увечері 18 грудня, Київ зможе й надалі виплачувати зарплати військовим і підтримувати свою титанічну оборону від російської агресії. Так, європейські лідери не змогли домовитися про використання заморожених на бельгійських рахунках державних активів росії для так званого «репараційного кредиту».
Проте в багатьох аспектах єврооблігації — кращий спосіб зберегти фінансову стабільність України: вони не несуть ризику післявоєнних юридичних позовів з боку Москви й не підривають відданість Європи принципам верховенства права та поваги до приватної власності. Що ще важливіше, на відміну від провального одноразового репараційного кредиту, механізм єврооблігацій простіше використовувати повторно, зазначає британський журналіст і історик у «The Telegraph» Овен Метьюз.
А тепер — погані новини. Європа вкотре продемонструвала, що багато її членів завжди ставитимуть власні інтереси вище за потреби України.
Чи то винятки із санкцій, які дозволяють Іспанії, Нідерландам і Бельгії продовжувати імпортувати величезні обсяги російського скрапленого природного газу, чи то австрійський банк Raiffeisen і італійський UniCredit, які продовжують вести бізнес у росії, — сміливі слова підтримки України з боку Європи надто часто супроводжуються егоїстичними вчинками.
Прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер зазнав критики за блокування планів Європейської комісії щодо конфіскації активів російського центрального банку, що зберігаються в його країні.
Але все, про що Де Вевер просив своїх європейських колег, — це колективне зобов’язання покрити збитки Бельгії у вельми ймовірному випадку, якщо росія ніколи не виплатить репарації за війну і Москва подасть позов про повернення своїх грошей.
«Однак занадто багато європейських союзників України відмовилися від потенційних витрат. Ще більшу стурбованість для Києва викликає той факт, що Європа, попри свій сукупний річний ВВП у розмірі 17,9 трлн євро, вирішила звернутися до ринків облігацій, а не до власних кишень», — додає журналіст.
За словами кількох провідних європейських лідерів, підтримка воєнних зусиль України є не чим іншим, як екзистенційним питанням для безпеки континенту.
«У нас є простий вибір. Або гроші сьогодні, або кров завтра. Я говорю не лише про Україну, я говорю про Європу», — сказав своїм колегам прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.
Та якщо це справді так, чому ж Європа готова фінансувати війну лише за рахунок чужих коштів? Німецький канцлер Фрідріх Мерц наполягав, що «репараційний кредит», тобто використання заморожених російських грошей, є для Європи «єдиним варіантом».
Насправді саме інвестори єврооблігацій нададуть необхідний капітал. Але суть у тому, що більшість провідних європейських урядів мають непідйомні дефіцити та перебувають у небезпечній заборгованості — вільних коштів для Києва майже немає.
Як попереджав минулого місяця президент Франції Еммануель Макрон, просте конфіскування державних активів росії було б фіскальним еквівалентом того, якби «відрізали гілку», на якій хитко балансують фінанси Європи.
Якщо інші суверенні інвестори — зокрема Китай, Саудівська Аравія та Катар — виведуть свої кошти з Європи, це може спричинити катастрофічний тиск на процентні ставки та підірвати довіру до євро.
У цьому сенсі Європа уникла небезпеки, залишивши активи Кремля недоторканими. Ба більше, представники Кремля та Білого дому обговорювали різні пропозиції щодо використання резервів центрального банку росії як фонду для відбудови України.
«Політичне врегулювання долі закордонних активів Кремля було б неможливим, якби Європа просто вирішила спрямувати ці гроші на репараційний кредит», — стверджує Метьюз.
Але, можливо, найважливішою в цьому обговоренні була позиція італійської прем’єрки Джорджи Мелоні, яка поставила під сумнів доцільність використання коштів Кремля для фінансування триваючої війни замість того, щоб спрямувати їх на відбудову України після завершення конфлікту.
«Тепер, коли на кону стоять власні гроші Європи, можливо, більше уваги буде приділятися переговорам про мир, а не пошуку шляхів фінансування війни, яку Україна повільно програє», — підсумував журналіст.