Переговори щодо Гренландії провалилися — ЗМІ та експерти коментують останній драматичний поворот у трансатлантичних відносинах.
Аналізуємо зростаючі розбіжності між США та їхніми європейськими союзниками по НАТО й розбирає ключові аспекти конфлікту, його історичний контекст і можливі наслідки для глобальної безпеки.
Ідея придбання Гренландії Сполученими Штатами не нова. Ще у 2019 році Дональд Трамп, перебуваючи на посаді президента, публічно висловлював зацікавлення купівлею острова в Данії, мотивуючи це стратегічним значенням Арктики для національної безпеки США.
Гренландія — найбільший острів світу з величезними запасами корисних копалин (рідкоземельні метали, нафта, газ), а також ключовим положенням для контролю над арктичними маршрутами — є ласим шматком в епоху кліматичних змін і танення льодів.
Тоді пропозицію Трампа у Копенгагені зустріли з насмішкою, однак у 2026 році тема набула нової актуальності.
Заяви адміністрації Трампа про можливі претензії на Гренландію спровокували негайну реакцію Європи. Переговори у Вашингтоні між міністрами закордонних справ Данії та Гренландії, з одного боку, і віцепрезидентом США Дж. Д. Венсом та державним секретарем Марко Рубіо — з іншого, завершилися провалом.
Компромісу не досягли, що посилило побоювання європейських столиць щодо односторонніх дій Вашингтона.
Кілька країн НАТО вирішили направити війська на острів для «розвідки та підтримки безпеки» — крок, скоординований Данією без погодження зі США.
Хоча кількість солдатів, відправлених на острів, має символічний характер, сам факт такого рішення у відповідь на погрози Трампа захопити Гренландію свідчить про серйозний розкол у західному альянсі.
Німеччина: направляє 13 солдатів. Це розвідувальні підрозділи для місії з 15 по 17 січня, спрямованої на моніторинг морської безпеки. Представник уряду ФРН підтвердив це агентству Reuters 14 січня.
Швеція: кілька офіцерів, як оголосив прем’єр-міністр Ульф Крістерссон.
Норвегія: два солдати, за заявою міністра оборони.
Франція: 15 військовослужбовців, перші з яких уже в дорозі, як зазначив президент Емманюель Макрон у соціальних мережах.
Велика Британія: один солдат.
Фінляндія: два солдати.
Загальний масштаб операції мізерний, однак, як підкреслюють коментатори, кроки Європи вказують на ескалацію.
Трамп, коментуючи ситуацію (вперше не беручи участі в переговорах особисто), обрав примирливий тон: він визнав інтереси Данії, але не виключив «будь-яких сценаріїв», наголосивши на перевазі США над потенційними загрозами з боку росії або Китаю.
Ця заява, на думку аналітиків, маскує позицію Вашингтона, який подає Гренландію як певний бар’єр проти зростаючого впливу Москви та Пекіна в Арктиці, але насправді прагне заволодіти стратегічним активом.
Цей інцидент — не просто дипломатичний казус, а симптом глибоких тріщин у трансатлантичному альянсі. НАТО, створене для колективної оборони, нині стикається з внутрішніми суперечностями: європейські члени, які традиційно покладалися на американську «парасольку безпеки», змушені діяти самостійно, щоб захистити інтереси Данії (члена альянсу).
Відправка військ, хай і в невеликій кількості, сигналізує про недовіру до політики Трампа.
З геополітичного погляду Арктика — це новий фронтир. Танення льодовиків відкриває морські шляхи (Північний морський шлях, значною мірою контрольований росією) і доступ до ресурсів, що оцінюються у трильйони доларів.
росія вже посилює свою присутність: будує бази, мілітаризує регіон. Китай через «Полярний шовковий шлях» інвестує в інфраструктуру Гренландії.
США поклали око на ресурси Гренландії, використовуючи фактор загроз з боку росії та Китаю, але європейці побоюються, що американські претензії спровокують конфлікт, а не стабілізують регіон.
Економічний аспект також важливий: Гренландія прагне більшої автономії від Данії, залучаючи інвестиції. Провал переговорів може підштовхнути Нуук (столицю Гренландії) до альтернативних партнерів, зокрема того ж Китаю, що лише посилить напруженість.
Якщо події розвиватимуться в бік ескалації, можна очікувати:
Дестабілізацію НАТО: подальші розбіжності можуть послабити альянс, особливо на тлі триваючої війни в Україні.
Дипломатичне маневрування: Європа може ініціювати нові переговори під егідою ЄС або ООН, щоб уникнути мілітаризації.
Глобальні ризики: залучення росії або Китаю здатне перетворити Гренландію на «гарячу точку», подібну до Південно-Китайського моря.
Дії Трампа зміцнюють факт краху всієї системи повоєнного світопорядку, ухваленого після 1945 року. «Холодна війна» в арктичному варіанті стане черговим цвяхом у труну міжнародного порядку, що почив у бозі, заснованого на домінуванні так званої «західної цивілізації».