Негативні наслідки 18 місяців підступного воєнного вторгнення армії РФ в Україну стали нерозв'язною проблемою для путінської банди.
Але зачистити інформаційний порядок денний повністю із метою викреслення наболілого питання про результативність людської гекатомби та геополітичного харакірі не виходить.
Владімір Путін, якого запускають в етер під різними приводами, виглядає все більшим убозтвом; приблизно так само, як можливості теперішньої російської науки здійснити тотальне імпортозаміщення всіх технологій.
Можливо, давній перехід на друкарські машинки у Кремлі не така вже й погана думка, але створити всеосяжну економіку великих даних без надсучасної імпортної науково-технічної бази неймовірно.
Хоча, певно, Путін уже вважає РФ частиною КНР, що надає задуму віддалену у просторі та часі реалістичність, відому тільки бункерному діду і його близькому оточенню.
Але озвучену порцію науково-технічного популізму разом із пропагандистськими заявами ручного голови Державної Думи Вячєслава Володіна "пересадити всіх чиновників на виключно російські авто" тамтешнє населення сприймає з сарказмом.
Людей просто загнано у ступор від одного лише словосполучення "пересадити чиновників", але цей процес збігається із пропорційним скороченням російської економіки та розростанням демографічної кризи.
Запит на відрядження до місць віддалених від цивілізації – Воркута, Сургут, Магадан – добре відчувають луб'янські карателі із ФСБ РФ, які були й залишилися "вартовими режиму".
Путін опинився під неймовірним пресингом і його може просто розірвати, бо і цілі горезвісної "спеціальної воєнної операції" провалені, а всередині російської армії розмножуються бунтівні генерали.
Тим часом турецький султан Реджеп Тайїп Ердоган разом з африканськими троглодитами зрадливо тисне із продовженням зернової угоди: без гарантій щодо саміту BRICS, у ПАР зухвало чекають нових "жестів доброї волі" Росії.
Кремлівському бункерному діду потрібні якісь нестандартні, креативні рішення, серед яких нівеляція на рівні російського законодавства ПВК "Вагнера"; принаймні на папері в офіційних документах бунтівна Прігожинська банда щезла.
Заколот 24 червня стратегічно зазначив, що хребет путінізму зламаний, але тактично відкрив вікно можливостей зменшити негатив від програної в Україні війни, яку особисто Путін завершувати не поспішає.
Російський диктатор, який програв начисто на зовнішньому контурі, охоронці режиму руками пропаганди формують образ внутрішнього переможця, адже все одно він невиїзний через ордер Міжнародного кримінального суду.
А тому у наступні тижні все буде зосереджено лише на турне переважно російськими регіонами (майбутніми суверенними державами – прим. ред.) із самотніми вкрапленнями китайців, африканців, талібів та інших прихильників ревізії світового порядку.
Переконливим аргументом на користь замикання Путіна виключно на внутрішньому контурі є ретельна робота із зачистки політичного поля, перш за все "обурених патріотів" із Telegram.
Вони – останній форпост альтернативних точок зору і хоч якогось вільнодумства, на якому ФСБ уже ставить жирний хрест у вигляді ґрат для свого ж агента Ігоря Стрєлкова-Гіркіна.
Тема настільки резонансна, що з метою її перебити Луб'янка вирішила організувати розкриття "замаху" на Марґаріту Сімонян і Ксєнію Собчак якоюсь неонацистською школотою, при цьому жоден пропагандист не постраждав і не постраждає, бо допомагає цементувати конаючий режим.
Окремо медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам про те, що настав час досить серйозно поставитися до потенційного розпаду ресурсної федерації московії.