Цими днями минає 6 років з того дня, як від рук СБУ загинув розвідник з "Правого сектору" Олег Мужчиль.
Цими днями минає 6 років з дня смерті Олега Мужчиля (Лісника) — керівника агентурного відділу розвідки Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".
Як відомо, у ніч на 10 грудня 2015 року в Оболонському районі Києва співробітники СБУ провели спецоперацію "з припинення діяльності так званої диверсійно-розвідувальної групи, під час якої було вбито ватажка ДРГ".
Згодом стало відомо, що "ватажка ДРГ" звали Олег Мужчиль і він герой україно-російської війни, який діяв навіть на російській території та в окупованому Донецьку, де його група нищила військові склади сепаратистів та ліквідовувала зрадників України — колаборантів, які перейшли на бік ворога.
Служба безпеки України відразу не розкривала даних загиблого, але діяч "Правого сектору" Ігор Загребельний назвав його прізвище.
Що передувало вбивству Лісника:
9 грудня 2015 року начальник ГУВКР Департаменту контррозвідки СБУ Сергій Левченко надіслав начальнику Головного слідчого управління СБУ Григорію Остафійчуку листа, в якому пропонував відкрити процесуальне провадження щодо Мужчиля, його побратима — Валерія "Ката" Вишневецького, а також громадян РФ Павла Пятакова, Ольги Шевельової та Анастасії Леонової, які воювали проти РФ на боці України.
Натомість СБУ звинуватила їх усіх в "підготовці терористичних актів на території України шляхом вчинення вибуху із застосуванням саморобних вибухових засобів, застосування гранат та стрілецької зброї".
Сьогодні вже абсолютно очевидно, що терористичні акти щодо мирних громадян України Олег Мужчиль не готував, якщо не рахувати підірваних його бійцями магазинів Рошен, які належать Петру Порошенку, і який, нагадаємо, в інтересах Кремля підписав ганебні Мінські угоди.
Згадуючи про звитяги розвідника ми процитуємо слова з одного з його останніх дописів на власному блозі, саме вони характеризують його та прояснюють наміри:
Українські патріоти повинні принести війну у домівки всіх депутатів, міністрів, генералів, олігархів, пРезидента, щоб всі ці "державні мужі" відчули на власної шкурі, що то є — "війна".
Лише тільки це відіб'є в них бажання робити гроші і кар'єру на крові найкращих синів України і навчить називати ворога — "ворогом", а війну — "війною".
І лише тоді, коли назустріч рікам крові загиблих патріотів, що течуть з фронту, потечуть такі самі ріки крові державних зрадників та грабіжників, — ми зможемо звільнити Україну від зовнішньої та внутрішньої окупації.