Режим внутрішньої окупації перейшов усі межі, допомігши путіну перетворити Україну на руїну. Проте ворог сам не піде, його слід виганяти.
Це лунає звідусіль: «Припиніть критикувати владу до завершення війни», «На війні ми всі маємо бути прибічниками Зеленського», «Я голосував за Порошенка, але зараз я цілком на боці Зеленського». І тому подібне.
Погано це? Власне, ні, бо кого підтримувати й що думати це вибір цілковито кожного; це ж ота сама свобода слова й думки, але...
Але варто не забувати, що твоя свобода думки закінчується там, де починається свобода думки іншого. О, дивна штуко, — на прибічників опозиції, особи що виголошують отакі от гасла, накидаються мов рябець на здобич: «Ти проти Зеленського — значить підігруєш путіну!», «Ви взулися у лапті!».
Бог із ним, коли таке виголошують штатні пропагандисти, про яких відомо що без грошей вони трьох кроків не зроблять. Знаємо таких, що корчать із себе щирих та непідкупних (ги-ги!) свідомих патріотів.
Питання ж у тому, що такі самі фрази часто виголошують пересічні й цілком притомні люди, у тому числі ті, хто до вторгнення 24.II.2022 виходили на акції так званих «порохоботів». Що примушує їх робите це?
Страх того, що всередині України спалахне протистояння і це допоможе ворогові роздавити Україну. Ба більше: пропагандисти влади всіляко поширюють оці думки, штибу, — «опозиція підігрує Москві», «труба Медведчука» і подібне.
Простіше кажучи, чинна влада дуже гарно навчилася керувати страхами людей. Ми бачимо, що ворог безжальний і боїмося, що ворог прийде у наші із вами домівки, та завершить розпочатий геноцид українців, як вільної й суверенної нації.
Нам усім моторошно стає від думки, що може зламатися фронт і ми потрапимо у ворожі пазурі. Влада всіляко підкресолює, що така перспектива є цілком реальною і тут же додає: кожен хто за Україну мусить об'єднатися навколо президента, а хто не згоден, — підігрує ворогу!
Знаєте, хто закликав до того скамого? До того самого закликало Совінформбюро Іосіфа Сталіна, ще до такого ж самого закликало міністерство пропаганди Йозефа Ґьоббельса.
Бо у Британії, яка воювала проти Гітлера (ще тоді коли СССР відвантажував гітлерівцям пальне, сало та збіжжя) нікому на думку не спадало заявити, що хто не згоден єднатися навколо Черчилля — ворог. Британія ж була (і залишається досі) країною демократичною.
Там, на Туманному Альбіоні, підтримувати опозицію було нормою. Там прихильник Черчилля і противник Черчилля могли входити до одного екіпажу бомбардувальника, — і бомбити німців їм те не заважало.
До речі у нас зараз те саме. У нас прибічники Порошенка, Зеленського, Тягнибока і Тимошенко можуть входити до одного взводу, — і закривають спину одне одному, бо вони всі українці.
Ну, бо опозиція, — це не про допомогу ворогові. Опозиція — це про бажання зробити так аби влада не допомагала ворогові своїми помилками.
У нас відкриваються факти корупції у міністерстві оборони? Це визнає вже навіть діюча влада; краще буде, якщо ми про це не знатимемо і корупціонер живе собі тихо й у безпеці?
У нас була проблема із забезпеченням ЗСУ формою у 2022 році? Та це відбувалося на фронті прямо на моїх очах, то коли ж про це почала говорити опозиція?
Ну, приблизно влітку 2022-го. Опозицію не почули, — стало краще? А фортифікації у прифронтовій зоні, хто на них звернув увагу?..
Нині опозиція вимагає, аби половину військового ПДФО передали на рахунки бойових бригад. Усе задля того, щоби бригади могли самі себе забезпечувати дронами та технікою якої потребують.
Бригадам потрібні ці гроші? Неймовірно. Влада приймає це рішення? Ні, влада обирає аби дрони бригадам купували громадяни на свої кровні, бо Порошенку можливість купувати дрони влада обрізала незаконними санкціями.
Можна продовжувати до безкінечності... Опозиція налаштована співапрацювати та пропонує владі створити уряд національної єдності, але владі співпраці не потрібно.
Ну, звісно ж, влада обирає залякувати громадян клятою опозицією, яка «від ненависті до Зеленського радісно злиє Україну Москві», — і тому я, Прозапас, Петров, Погребиський та багато інших служимо у ЗСУ і воюємо. Бо у лапті взулися, — ви в курсі?
Стокгольмський синдром це коли жертва тягнеться захищати насильника бо його боїться менше ніж тих хто йде рятувати. Такий самий синдром прищеплює влада: Зе-гольмський синдром!