Завжди й неминуче всі недооцінюють кількість дурних людей у суспільстві. На жаль, підприємливі дýрні нині владарюють в Україні.
Наше суспільство, як котел із запаяними клапанами, розпирає від заміщеної агресії. Сама по собі агресія — це ще не катастрофа, бо в усіх суспільствах є тертя і конфлікт інтересів.
Але от заміщена агресія — коли людина нападає не на того, хто є реальною причиною її проблем і дискомфорту, а на того, на кого безпечніше вилити свою злість — є абсолютно неконструктивною. Вона й розносить суспільство на клапті.
Військовики (переважно ті, що із «прозеленню» на підкормці Банкової) накидаються на пересічних цивільних: «Ухилянти гріють дупи на диванах. Щас усім вам коліна попрострілюємо. Не чекайте перемоги у кордонах 1991-го».
А от на тих цивільних, які Ставку очолюють і у Верховній Раді сидять, і кидають їх у «фортеці» й наступи на мінні поля, тримають роками без ротації та дерибанять на фортифікаціях, рота відкривати не поспішають. Адже згноять та руки заламають, кажучи, що «так і було».
Цивільні ж натомість зривають злість на людях у формі: «Поліцаї, ТеЦеКашники, людолови...», — ніби ці люди із неба впали, а не виконують накази вищого політичного керівництва, яке абсолютна більшість цивільних сама ж і обрала. Або — сприяла обранню, не явившись на вибори-2019.
Прості людоньки лицемірно квилять про «Іловайський котел» на тлі кривавого Маріупольського оточення й кладовищ із меморіалами, які розростаються прямо на очах. Вони клянуть «баригу», який усе в них покрав, сидячи у борговій ямі, в яку їх затягнув той, кого вони обрали, щоби хоч посміятися.
Ті ж, хто зараховує себе до «вершкових» 25%, топчуться по вишиванках і бандурах, зриваючи злість на пересічних учасниках електорального перевороту. Оскільки його організатори — агресивні, солідарні та спаяні за принципом мафії (тоталітарної секти).
Тож акцентування уваги на їхній етнічності та співучасті в геноциді українців може мати негативні наслідки для життя й здоров'я кожного з нас. Але хтось таки повинен розірвати це хибне коло взаємних зрад і зміщених акцентів.
Мусимо врешті почати розплутувати цей клубок ненависті, зосередившися на формуванні політичних структур, симетричних тим, які мають організатори перевороту та творці вже не дуже керованого хаосу. Бо хто, як не ми, коли, як не зараз!