Якби ж її допустили до «тєла»! Був би ще той переполох. А так – історія пішла іншим манівцем.
Біс його знає, радіти чи ні незмінності світу? З якого боку не підкочуйся, а nihil sub sole novum – нічого нового під сонцем…
З одного боку, важко заперечувати благодатний вплив стабільності, ґрунтовності, непорушності основ на урожайність тієї ж кукурудзи чи на регулярність дефекації вашого чотириногого улюбленця.
Згадайте й китайське: «Краще бути псом в епоху спокою, ніж людиною в епоху хаосу». До речі, знамените, буцімто конфуцієве гасло: «Не дай вам боже жити в епоху перемін» зовсім не конфуцієве – приплели філософа, дід філософствував якщо й про це, то іншими словами.
А з боку іншого – як же тоді динаміка? Поступ? «Мы ждем перемен»?
Ото ж бо. Добалакаємося, що й революційний пафос в корнієнковому «баба дааа» перестанемо помічати. А в ньому ж лише «чуть-чуть tuning too much» («трохи забагато тюнінгу» – для необізнаних з лексикою партійних вождів і діджеїв), а решта в бла-бла-бла новоспеченого першого заступника Голови Верховної Ради України і громадського діяча у сфері неформальної освіти Олександра Сергійовича Корнієнка – Ре-фор-ми!
З перекарбуванням скрижалей, перевертанням усього сущого з ніг на голову – чистої води, абсолютне саакашвільство! Дайош, каже, новий Зе'гламент! І дадуть. Все то воно так, панове, але когнітивненько, матері його ковінька, у підсумку виходить...
А п'ятак вставимо про колишню мажоритарну слугу народу, нині з усієї зеленої сили піддану остракізму, вигнанку із затишного моногурту, винятково у позитивному сенсі яскраво-руду панянку Людмилу Буймістер.
Саме з нею треба пов'язувати карколомне піке рейтингу Найвеличнішого Лідера Усіх Часів, Підмостків і Велосипедистів. Якби якимось чином їй вдалося прорвати кордони, виставлені Єрмаком по периметру теплої ванни із Зе всередині, країна була би якщо не у Великій Сімці (G7), то, принаймні, у Малій Сотні.
Інтерв'ю пані Людмила давала Цензору.НЕТ російською, зберігаємо мову оригіналу: «Не хотят они, чтобы я рассказала Президенту, что же у нас на самом деле происходит в стране, и к чему это ведет»; «...у меня не было ощущения, что Президент полностью осознает, насколько сегодня все ветви власти обманывают украинский народ»; «...у нас уже произошла узурпация власти арахамиями, корниенками и гетманцевыми...».
Почули? Цар – само благолєпіє, пани і підпанки – паскуди, яких світ не бачив. І що тут під сонцем нового?
Людина (Людмила Буймістер – авт.) домовилася з Найдоступнішим з 40 000 000 Президентів України про тет-а-тет. Задумала принципалка як на духу викласти усе, підмічене пильним спостережливим оком і виокремлене гострим аналітичним розумом, своєму Взірцю, Месії, Тому, Хто Раз На Життя Приходить. Ну, не більш ніж двічі.
Врізати, так би мовити, правдою-маткою по кахляних стінах теплої конче-заспівської ванни! Уявляєте – після такого жорсткого тет-а-тету простий хлопець Янелошатко, котрому відкрили сліпаки на страшну навколишню дійсність, виходить на люди у трусах за звичкою, увесь із себе міні-Аристотель, облизує почергово лисини Лисого, Стефанчука і Киви, кричить: «Монастирський, ко мнє! Разбойніков – сюда!».
Спецназ швидкого реагування, суттєво простимульований Бюджетом-2022, своє діло знає: вже через мить тремтять перед прозрілим Янелохом Нормандським, Криворізьким і прочая Лідер Скаженого Принтера Давид, Одесная Рука Орендаря Тещиного Житла Сашко, Парламентське Портмоне Данило. Синхронно падають на коліна, б'ються лобами об теплий мармур, світять голими задами. А Зе знай хльоскає ремінякою спершу по втомлених, натанцьованих сідницях діджея, затим – по огрядній попі спікера-2, утретє – по гаманцевому фаготу. Плачі, просьби, каяття!
Зе, з нехіттю відволікаючись від сполосованих задів однопартійців: «Шо там у нас, Подоляк, тєпєрь с рейтінгом?».
Подоляк, про всяк випадок ховаючи свій цнотливий зад за Буймістер: «Пошол наконєц увєрх, о Най… Най…». Притьмом не знаходить потрібного епітета, знічено ховається за яскраву зачіску ябеди.
Ябеда з почуттям виконаного обов'язку посміхається у руді завитки, подумки повторює текст інтерв'ю, що стало явою, величається: «Но я не сдаюсь, я в любом случае буду пытаться добиться встречи с Президентом. Потому что считаю, что на сегодняшний момент от него зависит, выберемся ли мы из сложившейся мегасложной ситуации с наименьшими для страны потерями».
Збуджена фантазія нардепки-розстриги малює захопливі картини майбутніх тет-а-тетів з Джо Байденом, Сі Цзіньпіном, генеральним директором компанії Apple Тімом Куком. Цим теж є на що розкрити очі.
Єрмак несе нову в'язанку хмизу для вогнища під ванною. Люся Арестович та заслужений вагоновожатий Сергій Лєщенко в унісон криють матом «Суспільне».
Підпанки Давид, Сашко та Данило залишають передбанник щойно набутою качиною ходою, мляво скандують: «Хай живе Окружний адміністративний суд – найгуманніший суд на світі!».
Колян Велюровий, солідарно, в стилі фізіологічно-безпосереднього Киви, чухає свої сідниці. Заспокоює колег власною соціологією на екрані гаджета: «Ніштяк, пацани, за ідєю і голови сложіть нєзападло, нє то што задніци! Смотрітє, за нас практіческі всьо мойо Закарпатьє – стабільно 35 процентов!».
Пані Людмила, виринаючи із солодких мрій про уїк-енди із сильними світу цього, зробила спробу зазирнути у айфон Коляна – чи й направду угорці з циганами подуріли? Соціолог-самозванець хутко сховав айфон: «Ти што, Людміла, мля? Мар'яной, мля, себя, мля, возомніла? Мля? Ето для служебного пользованія! Ти же отчіслєна».
Людмила Анатоліївна Буймістер нелегально плюнула на вертлявого ресторатора, уважно обдивилася передбанник у пошуках лідерів фракцій «За майбутнє» і «Довіра», на крайняк – Разумкова, бо треба ж все одно визначатися. Та куди не глянь, скрізь ввижався Порошенко з плакатом: «А нас вже 15 і 7!!!».