В Офісі Президента не анонсували боротьбу з корупцією. Чому? Ну, бо тоді самим доведеться перестати обкрадати українців.
Наша пісня гарна й нова... Ростислав Шурма знову скаржиться на "не такий український нарід", який, за його словами, нібито «об'єктивно не сплачує податки».
В Україні тінь десь відсотків 30-31%; було декілька років назад 29%, але ви самі здогадаєтеся чому вище стало. Існують навіть дослідження, що рівень 40%, але це занадто радикальна цифра.
Проте, якщо ми її візьмемо за основу, то різниця від Румунії та Болгарії буде 8%! Отже, Україна немає унікальної ситуації з тіньовою економікою, а у процесі євроінтеграції частка такої буде зменшуватися, бо вона є завжди й у всіх країнах.
А от щодо оплати податків... Ми з вами сплачуємо багато податків у крамницях (ПДВ, акцизи й мита), при купівлі авто і нових квартир, при запровадженні підприємницької діяльності, та при отриманні зарплат.
Добра половина податків – це споживання громадян, а ще левова – з робочої праці. До прикладу, податок на доходи фізичних осіб, так і називається.
Вже не раз лунала інформація у просторі, що Шурма просуває податок на транзакції з паралельним витісненням готівки. Невже він думає, це допоможе?
Виходить, речники влади знову шукають якийсь особливий третій шлях... Замість якісної роботи з інституціями та процедурами, бо якісь дурні Єврокомісії не розуміються на нашій специфіці, а тому треба прості вольові рішення!
Проблема несплати податків дуже різностороння. Перелічимо для працівників Офісу Президента спеціально по пунктах:
Отже, сплата податків, це: якість, прозорість і простота системи сплати та системи самих податків, їх рівень, доцільність в очах платників і наявність результату. Зараз війна, обґрунтовувати потребу платити податки нині можна ефективно.
А ось в мирний час це максимальна децентралізація і також – прозорість і звітність; усі ці всі дії все одно не знищать тінь, хоча лише зроблять її меншою, але й тінь – це частина економіки. Тá роздута й велика, справді погане явище; навіть скоріше симптом хвороби у державі й суспільстві.
Автор – Валентин Краснопьоров, засновник громадської ініціативи "Останній Капіталіст"