Науковці десятиліттями вивчають проблематику центральноамериканських людських культур. Але досі лишається таємницею їхнє походження.
Шарль Етьєн Брассер де Бурбур (1814-1874) був фламандським абатом XIX століття. Крім своєї священицької професії, він відомий на весь світ своїм значним внеском у знання давніх народів, як мешкали у теперішніх Мексиці, Белізі та Ґватемалі.
Сучасники знали Брассера де Бурбура як письменника, етнографа й археолога, який спеціалізувався, зокрема, на вивченні цивілізацій майя та ацтеків. На його думку, майя пам'ятали свою прабатьківщину як «континент, розташований у Тихому океані», і який пізніше затонув.
«Вони назвали цей свій втрачений континент не інакше як «Земля Му». Довести це мені не випала нагода, але нащадки майя впевнені, що жителі острова Пасхи — їхні далекі родичі», — писав фламандський абат.
Ще пару десятиліть тому подібні заяви вважалося не стільки легендою, скільки фантастикою, але поява супутників довела, — все це правда. Фактично, сучасні Індонезія та Австралія є «залишками» набагато більшого континенту, який вчені називають Сундаленд.
Автори нового приголомшливого міждисциплінарного дослідження під назвою «Homo Reloaded» зауважують, що цей континент у водах Тихого океану був частково затоплений ще 14 000 років тому. Себто тоді, коли рівень океанічних вод піднявся приблизно на 140 метрів.
Як зазначає доктор наук і професор біології з Вашинґтонського Університету пан Кеннет МакОлсен, «існують беззаперечні докази того, що мореплавцям із Сундаленда та Сахуленду вдалося дістатися до сучасної Колумбії, Панами, Коста-Рики. «Живим доказом» є присутність кокоса в Америці. Всі кокосові рослини, де б вони не знаходилися, походять або з Індії або з території, яка раніше була Сундалендом».
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, що у Теотіуакані виявили сліди кількох давніх землетрусів. Перші із них сприяли процвітанню міста, а останнє — його остаточному занепаду.