25 тисяч українських жовнірів змусили відступити 100-тисячну польську армаду на Захід. Усе могло б бути інакше, якби не технічні нюанси...
7 червня 1919- року розпочалася Чортківська наступальна операція Української Галицької Армії (більш відома в історії як «Чортківська офензива»). Це одна із найяскравіших сторінок польсько-українського протистояння минулого століття, яка великою мірою визначала подальшу долю Галицького краю, а також загалом хід історії України.
Станом на початок червня 1919 року польсько-українська війна була у самому розпалі. Добре озброєній 100-тисячній армії II-ї Речі Посполитої протистояла сформована із колишніх українських легіонерів УСС Галицька Армія, яка налічувала близько чверті тисяч вояків, значно поступаючись противнику у кількості озброєння та техніки.
Чортківську офензиву історики тісно пов'язують зі становленням галицького політичного діяча Євгена Петрушевича як диктатора ЗУНР і призначенням на посаду командувача УГА генерал-хорунжого Олександра Греківа. Власне останньому було доручено скласти план операції, привівши частини Галицької Армії у належну бойову готовність.
На світанку 7 червня військові відділи УГА розпочали повномасштабний наступ уздовж усієї лінії фронту. Першою у бій вступила українська артилерія, змусивши польське військо спішно залишити зведені опорні пункти на шляху наступальних дій.
Слідом за артобстрілом рушили механізовані частини та піхотні підрозділи, метою яких було проведення зачистки від залишків ворожої армії, які не змогли відступити на Захід. Серед поляків ширилися панічні настрої.
Вже за день українці зайняли Чортків та змусили ворожу армію відступити на 120 кілометрів до лінії Гологори-Перемишляни-Букачівці. 15 червня галицьке військо звільнило Тернопіль, 21 червня — Бережани, 22 червня — Золочів, 24 червня — Броди. Планувався фінальний наступ на Львів, взяття якого ознаменувало б перемогу української зброї над польським окупантом, змусивши його вийти за українські етнічні межі.
Проте стан міжнародних справ складався явно не на користь українців. Згідно із Версальською мирною угодою, українські терени було четвертовано між більшовицькою Росією, Польщею, Чехо-Словаччиною та Румунією.
Відтак, за підтримки французького корпусу генерала Юзефа Ґаллера, 28 червня польська армія перейшла у контрнаступ. УГА продовжувала утримувати позиції, щоправда, ресурси для ведення бойових дій були практично вичерпаними, — українці змушені були відступити.
До середини липня 1919 року знесилені боями воїни Галицької Армії відійшли за Збруч до тогочасної столиці УНР — Кам'янця-Подільського. Власне на цьому і завершилася героїчна Чортківська наступальна операція, яка за великим рахунком звільнила Західну Україну від рук польських загарбників.
Беззаперечно, Чортківська офензива є символом самовідданості, жертовності та відваги українців у боротьбі за свободу та соборність українських теренів. Українському війську банально не вистачило зброї та набоїв, але не забракло духу кинути виклик грізному ворогу!
Як і годиться медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що у наш час важливо пам'ятати героїчні приклади із минулого. Це заряджає українців енергією, надихає боротися проти окупантів і за справедливість.