Наступні події показали, що надії чеченців на демократію, міжнародне право та міжнародну спільноту виявилися марними.
Захоплені ідеями демократії та прав людини, сподіваючись отримати підтримку від т.зв. міжнародної спільноти, у суворій відповідності до міжнародного права, 27 жовтня 1991 року чеченці провели перші вільні, демократичні вибори президента незалежної Чечні.
Президентом було обрано голову виконкому Загальнонаціонального конгресу чеченського народу (ЗКЧН) генерала Джохара Дудаєва.
У виборах взяли участь 458 144 виборці, що становить 72% від загальної кількості — 638 608 осіб. Вибори проходили під наглядом десятків міжнародних спостерігачів, а також великої кількості журналістів.
Джохара Дудаєва було обрано 90,1% голосів від загальної кількості виборців, які взяли участь у виборах.
Було підписано акт за результатами виборів. Акт був завірений керівником групи міжнародних спостерігачів, головою ЦВК республіки Грузії А. Чиракадзе, експертом Організації непредставлених народів П. Болконським (Естонія) та членами Верховної Ради Грузії М. Кікнадзе та Д. Гокадзе.
1 листопада 1991 року демократично обраний президент ЧР Джохар Дудаєв видав свій перший указ – «Про оголошення державного суверенітету Чеченської Республіки».
9 листопада 1991 року у місті Грозний, у будівлі драмтеатру імені Ханпаші Нурадилова, відбулася інавгурація першого президента Чеченської республіки Джохара Дудаєва.
27 листопада 1991 року Джохар Дудаєв видав указ про націоналізацію озброєння та техніки військових частин ЗС СРСР, розквартированих біля республіки.
12 березня 1992 року парламентом ЧР було прийнято конституцію Чеченської республіки, яка юридично (за мірками демократії та міжнародного права) закріпила державну незалежність чеченського народу.
Загалом «все як у людей» — вибори, президент, гімн, прапор, конституція…
Однак наступні події показали, що надії чеченців на демократію, міжнародне право та міжнародну спільноту виявилися марними. Вчинена Кремлем різанина в Чечні була оголошена міжнародною демократичною спільнотою «внутрішньою справою росії».
Згодом історія повторилася. Здобувши перемогу у війні з росією, чеченці знову звернули свої надії до демократії та міжнародного права. Під егідою ОБСЄ та натовпів спостерігачів були проведені ще одні вибори, на яких президентом став Аслан Масхадов.
І знову той самий результат. Цього разу горезвісна міжнародна спільнота виправдала своє пособництво росії у масовій різанині у Чечні боротьбою з т.зв. «Ісламським тероризмом».
Жорстока війна із віковим ворогом, лицемірство спільноти іновірців та їх маріонеток у мусульманських країнах, звільнили багатьох чеченців від демократичної химери та змусили повернутися до релігії Аллаха.
Однак залишилися ще ті, хто продовжує сьогодні говорити про демократію, яка «врятує» чеченців (дагестанців, черкесів, карачаївців, інгушів….) і дозволить створити свою власну безпечну національну шпаківню за лекалами, скроєними ворогом.
Навіть зараз, коли на очах усього світу відбуваються масові вбивства палестинських дітей, коли країни Заходу оголосили, що вбивство палестинців відповідає міжнародному праву, серед нас знаходяться безсоромні брехуни, які запевняють, що нас врятує лише демократія.
У будь-якій війні дні поразки та перемоги змінюють один одного. Багатовікова Російсько-Кавказька війна не виняток. Сьогодні, після почесних перемог, Чечня, як і весь Кавказ, переживає лише один із епізодів поразки в черговій битві з ворогом, але сама боротьба триває.