Очевидно, битва за Херсон буде останньою цьогоріч, а кампанії перенесуться на наступний рік. Війська потребують ротації, а погода – сухості.
Восьмий місяць війни запам'ятається включенням окупованих українських територій до складу РФ, різким зростанням градусу повітряного терору, боями на Херсонщині, відновленням розмов про ворожий наступ з Білорусі. А ще, підривом Кримського мосту (який досі не відновив своєї пропускної здатності) та створенням ліній оборони в прикордонних з Україною російських областях.
Втрата Харківської області у вересні змусила російське керівництво вдатись до зміни тактики. Окупанти раптово ініціювали "референдуми" в окупованих областях, по "результатам" яких включили до складу росії Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську області в повному складі.
Включили навіть із тими районами, що наразі перебувають під українським контролем. Зза цією логікою Запоріжжя, яке росіяни так і не змогли захопити, наразі є найбільшим російським містом окупованим іншою країною.
З міжнародної точки зору практичного сенсу в тому немає жодного. Проте є певний внутрішній, "сакральний" – це ілюзія "збирання земель", відновлення "Новороссії" та "історичної справедливості".
А отже, є привід оголосити "священну війну" за визволення "окупованих НАТО російських земель", під прикриттям чого ініціювати подальшу мобілізацію на самій росії. На фронтах основні події розгорталися на лінії Сватово – Кремінна, де фронт стабілізувався і обидві сторони обмінюються контрударами.
Під Бахмутом, який росіяни продовжують марно штурмувати, і де позавчора наші дали їм потужного ляпаса (вже 6-й місяць пішов; основну роль там грає ПВК "Вагнер", головним джерелом комплектації якої стали російські тюрми) та на Херсонщині. В останній становище найбільш оптимістичне для нас.
З обох боків лунають заяви, що російські війська готуються залишити Херсон та відступити на лівий берег Дніпра. Певні факти відведення російських військ дійсно зафіксовані.
Одночасно окупаційна влада розпочала примусову депортацію місцевого населення, назвавши це "евакуацією". Очевидно, що тут є намір використати цих людей в якості "живого щита", щоб убезпечити свої відступаючі війська від знищення нашими ракетами та гарматами.
Мастила у вогонь підлило пошкодження Кримського мосту 8 жовтня, який досі не відновив свою пропускну здатність, особливо стосовно залізничного сполучення. Тому повноцінно постачати Херсонське угрупування росіянам складно.
З іншого боку, з'являється інформація про готовність росіян зав'язати в Херсоні вуличні бої, перетворити його на "другий Сталінград" (там теж місто впиралося в річку, через яку йшло безперервне постачання совєцьких військ). Через обмеженість джерел інформації мені складно прогнозувати, як будуть розвиватись події надалі.
На наступний місяць перед росіянами зберігається завдання збільшення кількості своїх частин на фронті. Вже скоро з'явиться чимало підрозділів сформованих із мобілізованих, погано навчених та озброєних, але чисельних.
Частку з них перекинуть в Білорусь, де нібито в черговий раз розпочалось створення спільного російсько-білоруського ударного угрупування для наступу проти наших північних кордонів. Наразі противник ще не готовий до потужного наступу, але хто знає, що буде через півмісяця чи місяць.
Для Збройних Сил України завдання зберігається – користуватися наявними козирями та намагатися визволити якомога більше території, з одночасним знищенням чи захопленням в полон максимальної кількості російських кадрових військових. Паралельно облаштовуючи системи ППО.
Продовження російських бомбардувань неминуче відіб'ється на становищі на фронті, завдавши важких проблем забезпеченню ЗСУ. А це буде мати особливе значення у період холодів.