Захищати свій дім та свою країну - це обов’язок кожного.
Крайні тижні особливо сильно у повітрі відчувається напруга: а якщо завтра війна? Війна не в Донецькій та Луганській областях, а ось тут - в Києві, Сумах, чи Одесі?
Що робити? Куди бігти? Чи бігти? Що брати з собою?
Ці та інші питання виникали, я впевнена, хоч раз за всі 8 років війни у свідомого (та не дуже) небезпеки українця, який з якихось причин на війну таки не потрапив.
Адже все ж коли ти маєш військовий досвід - новина "повномасштабний наступ росії на Україну" сприймається більш виважено та з розумінням алгоритму дій, які ти будеш робити в разі, якщо танки з триколором зайдуть ще далі на сьогодні окупованих територій.
Якщо ви спитаєте мене - я забираю свій військовий баул, який в народі кличуть - "тривожною валізою" і намагаюсь добратися до свого військового підрозділу розташованого в Донецькій області.
Якщо це не можливо з якихось причин: приєднаюсь до частини "Правого Сектору" в Києві.
Впевнена такий план мають більшість добровольців, ветеранів російсько-української війни сьогодні.
Так а що ж робити якщо такого досвіду не маєш ?
Не панікувати, прийняти небезпеку, в якій ми живемо роками, як даність. І просто готуватися та бути готовим. Завжди. При кожному брязкотінні рфії зброєю під нашими кордонами.
На мою думку, в умовах 8 річної російсько-української війни, кожен громадянин своєї країни, не залежно від статі, якщо дозволяє здоров’я - ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ захищати свою країну. Якщо чомусь ви на фронт піти не змогли і не можете - гарним рішенням буде записатися в резервісти.
На сьогодні Збройні сили України мають близько 230 тисяч резервістів. Це смішна цифра, враховуючи постійну загрозу вторгнення про яку говорять із кожного вікна.
Особливістю навчальних зборів резервістів є те, що вони проводяться в складі бойових бригад лише під час заходів їх бойового злагодження (до 15 діб), а також на базі навчальних центрів (від 15 до 30 діб), у складі військових частин (підрозділів) ТрО, Корпусу резерву (від 5 до 30 діб).
Таким чином, по перше, ви будете хоч мінімально підготовлені та зможете перейняти бойовий досвід в учасників бойових дій, які після війни лишаються в резерві. По друге, в разі воєнного стану в країні - ЗАВЖДИ будете знати куди і коли маєте прибути.
І я нагадаю, що у разі тотальної війни починають діяти інші закони і країна переходить у військовий стан.
Відбувається мобілізація і розподіл по спеціальності.
Якщо ж ви не збираєтеся воювати, або не хочете підписувати контракт резервіста, я все одно раджу займатися вогневою і тактичною підготовкою (включно з медициною).
Як це робити ?
- ходити на стрільбища, щоб розуміти як взагалі стріляти, вміти поводитися зі зброєю;
- ходити на заняття з тактичної підготовки з Територіальною обороною вашого міста (займатися з ТрО можна без підписаного контракту).
В Києві заняття проходять по суботах;
- ходити на заняття з тактичної та вогневої підготовки з громадськими організаціями;
- купити спорядження та зібрати тривожну валізу;
- мати контакти добровольців, ветеранів, військових до підрозділів яких в разі чого ви зможете як мінімум звернутися, як максимум - приєднатися.
Отже, створення організованих, підготовлених, озброєних (навіть власною мисливською зброєю) груп резервістів територіальної оборони в кожному місті і селищі, стане суттєвим стримуючим фактором.
А правильне поводження зі зброєю і з ворогом - це загалом корисні навички.
А якщо ви все ж не наважується або не можете стати резервістом та в ваші плани не входить захист свого міста, селища та країни?
Уточнити чи в тому місці вам і вашим дітям будуть раді і готові будуть прийняти.
Зрозуміти план евакуації в це місце.
Чи готова у вас "тривожна валіза" і вам не доведеться витрачати ще час на її збори? Наголошу, що в цю валізу не потрібно запихати всі пожитки. Виключно - те що потрібно для життя та виживання.
Окрім того, ви маєте розуміти що ви можливо не зможете виїхати.
Або якщо у вас загалом такої можливості нема - чи знаєте ви де знаходиться місце в якому ви будете ховатися в разі обстрілу? І як про цей обстріл дізнатися?
Сирени - перший сигнал.
Безпосереднє бомбардування - другий.
Об’єкти цивільного захисту відмічені написом "укриття" і знаходяться майже у всіх будинках, як жилих, так і нежилих.
На жаль, їх стан сьогодні не пристосований для повноцінного використання та загалом я маю сумніви щодо функціональності цих "укриттів", а саме можливості там знаходитися певній кількості людей тривалий час (тому варто спитати в свого голови осбб - а шо там наші підвали? А давайте спробуємо їх самотужки привести трошки до ладу і напишемо звернення на 1551 (для киян).
Якщо ви все ж потрапили у район обстрілу без пристосованих сховищ для укриття - використовуйте для захисту нерівності рельєфу - канави, окопи, заглиблення від вибухів (воронки).
Якщо і цього нема − лягайте на землю головою в бік, протилежний вибухам. Голову варто прикрити руками або вашою "тривожною валізою".
Можна довго і нудно дома на кухні обговорювати, яка погана влада і як у нас все незрозуміло і не ясно.
А можна просто взяти в черговий раз відповідальність на себе. І попіклуватися про безпеку своєї родини. Свого району. Міста. Країни.
Для цього потрібна певна підготовка і її варто починати вже.
Почніть з себе. Далі з родини. Далі з громади. Спитайте у вашої РДА перелік місць для укриття та уточніть, в якому вони стані. Чи є там все необхідне. І чи не розташовано там, випадково, перукарню.