Антикорупціонери "спалилися" на своєму м'якому союзі з керівником олігархічної структури "Приват".
НАБУ вручили підозру креатурі Ріната Леонідовича на Банковій Олегу Татарову. Паралельно цій події Антимонопольний комітет сьогодні визнав, що у справі "Роттердам+" немає потерпілих.
А отже, вона може бути закрита. Перетягування канату між Коломойським і Ахметовим щодо "Роттердаму+" триває.
Антикорупціонери спалилися на своєму м'якому союзі з Ігорем Валерійовичем ще і відкривши цього тижня справу в НАБУ щодо Валерії Гонтаревої, у якої з великих гравців тут лише один конкретний опонент. І це Коломойський, який дуже хоче забрати "ПриватБанк" назад.
Ці питання до НАБУ поки чекають виразної відповіді. Як і те питання, чому по справі про виведення Коломойським коштів з "ПриватБанку" немає ніякого прогресу?
Між іншим, про бажання активізувати справи по "ПриватБанку" цього тижня говорила і генпрокурор Венедиктова. В епіцентрі протистояння Коломойського і Ахметова вона очевидно грає роль наглядача від Офісу президента, і, мабуть, хоче збалансувати ударом по Коломойському удар Ігоря Валерійовича по Ахметову, щоб нікому не було образливо.
Але уся ця взаємна катавасія груп впливу подається рядом активістів як війна добра зі злом, подолання демона корупції і інші міфи давньої Еллади. Протиріччя між олігархічними групами дають зрозуміти реальну сутність влади, оскільки лише ці групи мають великі гроші на утримання медіа, підкуп лідерів думок і політичну соціологію.
Увесь цей час, поки великі жирні коти борються між собою, активісти часом пропонують нам якісь дріб'язки в якості результатів. І підходи у них такі самі – дивіться, ось заступник голови департаменту в міськраді неправильно задекларувався, ми його щемимо. А чи декларуються олігархи? Чи декларуються журналісти, які на них працюють?
Які шанси, що антикорупційний спецназ коли-небудь затримає на гарячому при передачі купюр з рук в руки не якогось Карла Ашотовича, а Коломойського, Пінчука, Льовочкіна чи Ахметова? В цій моделі яку ми бачимо і яку наше організоване громадянське суспільство захищає, як нібито дієву, шансів жодних.
Зате завести свою людину в НАБУ, і потім видавати удари по лобістах свого конкурента за богоугодну справу - дуже можна. Завести свою людину в МВС чи СБУ і "щемити" НАБУ у відповідь – теж варіант. А наш стомлений нарід в кінці як завжди схопиться за голову і буде думати, що знову органи не можуть дійти між собою згоди.
У покійного Кернеса була ще одна цікава сторінка. Саме з адвокатського бюро тестя Геннадія Адольфовича Юрія Гайсинського в НАБУ стрибнув нинішній глава Артем Ситник, якого watchdog'и бережуть як зіницю ока.
Цікаво, чи довго протримається ця кришталева віра Заходу у доброчесних хлопчиків, які не захотіли служити олігархічній системі? Але за потреби завжди дають пас її учасникам...