Ми ж не в Швейцарії
Перебування упродовж години у тисняві переповненого тамбуру місцевої електрички Полтава-Південна – Нові Санжари з відправленням о 9 ранку навернуло до визнання неготовності нашого непередбачуваного суспільства стати членом Євросоюзу. Мабуть, таки не на часі.
Ось до НАТО, можливо, й вдасться прорватися – не встоє глибоко консервативний Старий (і боягузливий!) Світ проти двох високих і низького посередині. Див. акт троїстого підписання «на людях» звернення про пришвидшений вступ України до альянсу, практично спрожогу.
Записного українофоба Орбана, певно, тіпало від рішучого виду наших очільників у камуфляжі – з цих мужиків станеться: голими руками щура придушать! Такого дружнього угорському глибинному народу.
Тут таке, що НАТО треба вступати до України. У нас на Кобищанах і консенсус є.
Але це – так, до слова. Бо й направду – якби вже швидше до того НАТО вступити, мо'й яйця би подешевшали.
Дивіться, у Старого Світу достобіса фундаментальних «скреп». Авжеж, не вічні криві дураки і п´яні дороги. Федералізованому вздовж і впоперек швейцарцю й на думку не спаде вийти порибалити без ліцензії. А уявити, щоб базелець чи цюрихець травмував риб´ячу психіку задовгим зважуванням чи вимірюванням, все одно, що припустити подачу од віку нейтральною Швейцарською Конфедерацією заявки на вступ до путінсько-сіцзіньпінського ШОСу (Шанхайської організації співробітництва). Шахрайської? То вам почулося.
От ніхто ж не бачить, як ти на камеру придурюєшся з п'ятикілограмовим пстругом (канадською фореллю), вивудженим з Фірвальдштетського озера, але кондова євроатлантична совість не дозволяє тобі порушити Його Величність Суспільний Договір про dura lex, sed lex: зловив – придуши! Нехай бідний пструг не мордується, коли вже попався.
Наші реалії ще смішніші. Начальник Полтавської обласної військової адміністрації, пан Лунін і Рада оборони області вирішили ще 25 березня поберегти здоров'я і життя цивільних краян, заборонивши відвідувати ліси на час воєнного стану.
То таке, що ліси під Головачем проклятого руського окупанта не бачили, щось небезпечне могло лежати в лісі ще з монголо-татарської навали. Авжеж, човгаючу з кошиком маслюків бабцю запенсійного віку можна запросто «сприйняти за диверсанта» (цитуємо аргументацію Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства) і застрелити при спробі втечі.
Народ, заскочений майбутніми зимовими негараздами, кинувся масово заготовляти гриби, їх наразі по лісах хоч косою коси, хоч граблями вигрібай. Хтось буде наполягати на глибині народної мудрості про «мак не вродив, і голоду не було»? Ой, не на часі і харчовий, зокрема, оптимізм, панове… Відтак, на Хитрому ринку у Полтаві зранку ще можна десятилітрове відро білих вихопити за тисячу грн. Ні, не червивих.
А як же розпорядження пана Луніна? А так. Ми ж не в Швейцарії. Діло Луніна розпоряджатися, а наше – втовпитися до тамбура електрички. ЄС зачекає.