Україна опинилася у ситуації, де глобальні геополітичні зміни матимуть прямий вплив на національні інтереси. Тож необхідно діяти комплексно.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
На тлі успішної спецоперації Ізраїлю проти «Гізболли» (терористів не шкода, цивільних ліванці шкода) Іран атакував Ізраїль ракетами (одного загиблого цивільного палестинця щиро шкода). Тепер Ізраїль анонсує удар у відповідь.
У тому числі по нафтовій інфраструктурі режиму аятол. Раптово (насправді ні, бо доволі очікувано) на цьому тлі ціни на нафту полізли вгору, аж за хмари.
Якщо Ізраїль атакує нафтову інфраструктуру Ірану, а у відповідь наприклад, хусити й інші іранські проксі сили заблокуют Ормузьку протоку, через яку йде 20% світової торгівлі нафтою, ціни злетять. І далеко за $100 баксів.
Ця ситуація прямо протилежна інтересам України, бо дасть РФ додаткові гроші на війну, але це тільки перший рівень проблем. Другий рівень проблеми такий: для нас вкрай важливо, щоби на світових ринках російські ресурси були не дуже потрібні.
Себто, щоби санкції й обмеження працювали краще, а отже щоби був хоч якийсь стимул їх дотримуватися. По деяких позиціях російські товари замінити наразі просто неможливо, тому ті ж добрива практично уникли санкційних обмежень.
По нафті вони працюють так-сяк (переважно у питанні обмеження маржі), бо зникнення російського «чорного золота» із ринку як такої теж несе великі ризики цінового шоку. А ось криза з постачанням нафти із Близького Сходу може зробити уряди дуже багатьох країн більш компромісними в питаннях російських енергоносіїв.
І тоді взагалі питання санкцій проти російської енергетичної галузі буде викликати роздратування навіть у цілком дружніх до нас країнах. Через третій рівень проблеми.
Власне, третій рівень проблеми — дефіцит нафти чи ціновий шок вдарять і по так дуже вразливих зараз економіках. У Китаї посиляться тенденції до уповільнення економіки, і стимулюючі заходи уряду не спрацюють; в Європі буде чергова хвиля інфляції і економічної стагнації, що тільки посилить радикалів зліва і справа.
Четвертий рівень проблеми теж цьому сприятиме. Адже у разі, якщо станеться велика війна на Близькому Сході — чекайте чергову хвилю біженців із місця конфлікту по ланцюгу: Африка, Центральна і Південна Азія, Балкани.
Це ще мільйони жертв голоду і війн, на зразок тієї що зараз вирує у Судані. Там кількість жертв за рік конфлікту далеко випередила російсько-українську війну через фактор справжнього голоду.
1973 року під час нафтового ембарго затим у 1979-1980 роках під час Ісламської революції в Ірані. Під час останнього етапу ірано-іракської війни, коли США атакували нафтову інфраструктуру режиму аятол для підтримки Саддама Хусейна (за 3 роки до вторгнення останнього до Кувейту, ага).
Зрештою, так було 1991 року під час так званої операції «Буря у пустелі» в Іраку. Всі ці перелічені кризи провокували економічні проблеми зі світовою економікою і гуманітарні кризи.
Зрештою, бенефіти — короткострокові — від ескалації на Близькому Сході отримують лише Біньямін Нетаньягу (бо на цьому тримається його легітимність), Дональд Трамп (бо це може йому допомогти виграти вибори і через війну, і через нафту), та путін (по сукупності). Можливо, від цього виграє ще й режим аятол, бо війна із зовнішнім ворогом підсилює легітимність.
ЄС, США, КНР, усі місцеві держави, світ загалом від цього програють, Україна теж програє. Світ настільки складний, що і Україна, і Китай (який дуже вклався у примирення саудитів з аятолами), і США, і світ мають спільний інтерес на Близькому Сході, щоби він не палав.
Тим більше, що ніякого швидкого «знищення режиму» в Ірані не передбачається, а успіх у такому задумі теж не гарантований. Якщо хтось щиро думає, що це приведе до влади у ЄС і США «яструбів», які будуть рішуче бити РФ і КНР на тлі кризи на Близькому Сході, то змушений розчарувати.
У разі серйозних економічних проблем всі адекватні уряди будуть бажати стабілізувати ситуацію ціною «болючих компромісів», а неадекватні вам не сподобаються. Тому Україні слід вболівати за деескалацію там, ну, щоби не довелося по-справжньому неприємно деескалювати тут.