У Будапешті Трамп планує почути від путіна, коли той збирається закінчити війну. І лише після цього ухвалити рішення щодо Tomahawk.
З його дзвіниці це виглядає логічно: налякав — отримав реакцію — залишив за собою шлейф невизначеності.
Погроза щодо Tomahawk означає, що ліміт часу, на який путін вмовив Трампа на Алясці, вичерпано. Нагадаю, тоді путін розписував Трампу «великі прориви» на фронті, вихід на кордони Донецької області й українську капітуляцію. Не склалося (і я надалі стверджуватиму, що основа суб’єктності України — у її Збройних силах).
Час сплив. Трамп без Нобеля. У Штатах — початок кампанії. Білий дім хоче демонструвати м’язи перед Китаєм.
Чому Будапешт?
Бо Трамп хоче почестей, які йому організує Орбан (той ще підлабузник) — він зі шкіри пнеться, аби виграти перевибори навесні. Але Орбан викотить червону доріжку й путіну — тут навіть нема сумнівів. Такий собі «європейський Янукович», що хоче смоктати не двох, а вже трьох маток. Хіба що Сі ще не вистачає.
Зрештою, в останній розмові Трампа з путіним для нас може бути й елемент позитиву — найближчі кілька днів росія (можливо) не гатитиме по енергетиці. Хоча обіцянки путіна готуватися до саміту в Будапешті — це ще не остаточне рішення їхати туди. Може ж просто «прихворіти» дід — поки Трамп чекатиме на його згоду. Поки що анонсовано зустрічі делегацій «високого рівня».
Більш визначальною стане зустріч Трампа й Сі наприкінці жовтня. Вона теж досі під питанням, бо з Китаєм Трампу говорити важко, коли під ногами постійно крутиться путін.
Схоже, Трамп досі живе ілюзіями відірвати Москву від Пекіна. І якщо правдива інформація про пропозицію путіна укласти угоду щодо рідкісноземельних мінералів — цей намір може знову завернути Трампа на хибну стежку. Бо значно простіше домовитися з Пекіном — доїти разом цю «сировинну корову» до виснаження.
Короткий підсумок перед зустріччю Трампа з Зеленським: путін отримав знову 2–3 тижні (2–3 місяці?) — час, за який він намагатиметься поламати намір Білого дому змінити тактику США «демонстрації сили» щодо росії.
Ми це вже проходили.
Але Трампу зараз потрібен не процес, а результат. Натхненний рішенням щодо Близького Сходу, він прагне повісити ще одну зірочку на свій костюм. Бо початок виборчої кампанії до Конгресу має бути яскравим.
Головне — не вскочити в халепу з Будапештом так, як це було на Алясці.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»