Голови об'єднаних територіальних громад Південної України ще чекають на російських агресорів, тому противляться декомунізації.
Гортаю оце історію міст півдня України. І серце холоне... Що "декомунізація" наробила! Якщо раніше обов'язково була вулиця Лєніна-Кірова, то тепер куди не кинься — Затишні, Квітучі, Баштанні.
Ось у Ногайську (тепер Приморськ Запорізької області) і Вербова, і Яблунева, і Абрикосова, і Малинова. Чисто тобі дачний кооператив! Жодного тобі достойного земляка, щоби його іменем та й назвати якусь бувшу Пролєтарську.
Але що ж ти скажеш цим фанатичним фруктолюбам? Як казала одна головиха у серйозному селі: «Оце назвем щас на честь Петлюри... А тоді шо, знову перейменовувать?!».
Еге ж, "власть ваша — нєнадьожная". Ви собі кудись поїдете, коли прийдуть рузькє, а нам тут далі жить. І як же, поясніть, жить із Петлюрою? Отож!
Так що хай буде Грейпфрутова вулиця, Кокосовий проспект, хай буде й бульвар Манго. Зато вже на віки. Бетон! Фрукти люблять усі.