Таємна сила пліток: розвага, контроль і стратегія виживання.
Плітки давно вважають інструментом зближення людей
Для багатьох це — «серйозний гріх». Вони можуть і «підмочити», і відновити репутацію. Вони розважають і, як не дивно, можуть бути корисними.
Мова йде про плітки, які насправді характерні для більшості культур.
«За сприятливих обставин пліткують скрізь: і в селі, і в місті», — каже антропологиня з Вашингтонського університету Ніколь Гаген Гесс.
Однак саме слово «плітки» найчастіше асоціюється з негативними розмовами за чиєюсь спиною з метою нашкодити, принизити чи поширити неправдиву інформацію.
Втім, Гесс пропонує ширший погляд. На її думку, іноді плітки можуть бути формою соціальної взаємодії і навіть приносити користь.
Пліткувати про нас можуть друзі, родичі, колеги, суперники. Сюди ж, на її думку, можна віднести новини і навіть результати спортивних змагань.
Як плітки перетворилися на повсюдне, популярне явище, що виходить за межі статі, віку, культури та соціально-економічного становища?
Ось деякі з найпоширеніших теорій.
Плітки об’єднують
Деякі вчені переконані, що плітки активізують у нашому мозку соціальні зв’язки.
Еволюційний психолог і антрополог Робін Данбар уперше висунув цю ідею, порівнявши плітки з чищенням одне одного у приматів.
За його версією, це виконує не лише гігієнічну, а й соціальну роль.
Тварини чистять і вилизують одне одного, щоб виявити прихильність, примиритися після бійки, знизити стрес та визначити своє місце в соціальній ієрархії.
Це явище називають алогрумінгом.
Оскільки люди не мають шерсті, вони пліткують. Це сучасний еквівалент алогрумінгу, що виконує схожу функцію в побудові зв’язків та обміні соціальною інформацією, наприклад про те, кому варто довіряти, а кому — ні.
Навіть мова, на думку Данбара, розвивалася зокрема для того, щоб люди могли пліткувати.
Дослідження Дартмутського університету показало, що люди, які пліткують, не лише впливають на думки одне одного, а й стають ближчими.
«Ми припускаємо, що це дозволяє їм створити “спільну реальність”, — вказують дослідники.
Вони також виявили, що плітки сприяють співпраці в групі, а її учасники навіть готові ділитися грошима, якщо мають можливість попліткувати.
«Плітки — це складніше явище, ніж просто переказ чуток», — наголошують дослідники.
Келсі Маккінні, засновниця подкасту «Звичайні плітки» (Normal Gossip), добре знає, як пікантний анекдот може об’єднати незнайомих людей.
Коли вибухнула пандемія і люди були змушені сидіти на карантині, потреба в цікавих історіях дуже зросла.
«Я зрозуміла, що ми скучили за цим», — каже вона.
«Більша частина життя і сприйняття світу відбувається через розповідь, а плітки — це і є розповідь. Ми розповідаємо одне одному про себе. У цьому є небезпека, але є й багато хорошого», — зауважує вона.
Інструмент виживання
За мільйони років еволюції люди навчилися захищатися від можливої шкоди.
Завдяки передачі інформації ми дізнавалися про загрози у зовнішньому середовищі.
Хто раніше отримував інформацію, мав більше шансів на виживання.
У соціальній взаємодії мозок також прагне отримувати дані про інших: чим більше ми знаємо про оточення, тим легше нам створювати міцні соціальні відносини.
Це особливо актуально для жінок.
«Вони фізично слабші за чоловіків, — пояснює Ніколь Гаген Гесс. — Для них плітки — життєво важливий інструмент у стратегії виживання, особливо коли йдеться про взаємодію з незнайомими чи небезпечними людьми».
Виживання і наше місце в суспільстві також дуже залежать від репутації.
Погана репутація може мати згубні наслідки, вказує Гесс. Вона може підірвати ваше становище в суспільстві, обмежити економічні можливості і навіть вплинути на доступ до таких ресурсів, як їжа.
«Тому, коли люди пліткують про вас, це може суттєво зашкодити».
Плітки — це також форма соціального контролю, веде далі Гесс.
Люди намагаються керувати тим, як їх сприймають інші, тому контролюють одне одного за допомогою пересудів.
Іноді вони пліткують для захисту власної репутації, а іноді — для підриву конкурентів.
«Люди за своєю природою конкурують з іншими представниками свого виду. Це — вічний конфлікт».
Соціальна розвага
Втім, для більшості людей плітки — невинна розвага.
«Саме на таких плітках я і спеціалізуюся», — каже подкастерка Маккінні.
Своє захоплення вона пояснює тим, що виросла в релігійній сім’ї, де її вчили, що пліткувати — гріх.
«Гарна плітка одразу вилітає з ваших уст, — жартує вона. — Без них світ був би страшенно нудний».
Плітки стали невіддільною частиною нашого життя — і неважливо, йдеться про розваги, виживання чи соціальні зв’язки, додає антропологиня Гесс.
«Але вони мають реальні наслідки, — застерігає вона. — Якби це були лише випадкові неформальні розмови, то не впливали б так сильно на добробут і соціальне життя».