Релігія як інструмент контролю.
«— Елліоте, ти не хочеш поділитися? Бог може тобі допомогти!
— Так ось що робить Бог — він допомагає?!
Скажіть, а чому Бог не допоміг моєму невинному другові, який помер без причини, тоді як винний і далі ходить на свободі?
Гаразд, добре — забудьте цей єдиний випадок.
А що з безліччю воєн, які велися в Його Ім’я? — гаразд, добре, давайте забудемо випадкові безглузді вбивства на хвилину, гаразд!?
А що з расистським, сексистським, ксенофобським супом, у якому ми всі тонемо через Нього?
І я говорю не лише про Ісуса — я говорю про всі основні релігії, ексклюзивні групи, створені для того, щоб насаджувати контроль.
Дилери, які підсаджують людей на «наркотики надії», а їхні послідовники — лише наркомани, що жадають своєї дози маячні, аби підтримувати рівень дофаміну невігластва.
Наркомани, які бояться визнати правду: що немає жодного порядку, немає жодної сили. Що всі релігії — це всього лише метастазуючі мозкові черви, які мусять розділити нас, щоб нами було простіше керувати. Це вигідно шарлатанам, які хочуть нас придушити. Ми для них лише фанати, що оплачують їхні нікчемні фантастичні байки.
І з якого біса я маю слухати вашого вигаданого друга?
А люди вважають, що вони поклоняються якомусь Ключу до щастя.
Ось так він вас і має, але навіть я не настільки божевільний, щоб повірити в таке викривлення реальності.
Тож, до біса Бога. Як козел відпущення — він мені не підходить».
© монолог Елліота з серіалу «Mr. Robot»