У давнину наші предки носили на собі за оберіг саме такий хрест, як на знімку вище. Рідновіри називають «Колом Сварога» на честь божества.
Пояснення цьому хресту можна знайти в уривку із книги «Байки з музею». Це питання часто, не відразу, в якийсь момент екскурсії виникає ніби само, а починається воно здалеку прблизно таким діалогом:
– Що носили на шиї наші предки?
– Голову! Чого і вам бажаю! А ще вони дивилися на світ своїми очима.
– А... (переварюється почуте) Так, а прикраси на грудях у них були?
– Так, вони носили хрест. Ось такий, — і я малюю коло, поділене на рівні чотири частини двома діаметрами, перехрещеними під прямим кутом: вертикальним і горизонтальним. — За бажання можете побачити його в «натурі» в обласному краєзнавчому музеї міста Суми. На першому поверсі в вітрині.
– І що він значив, цей хрест?
– Значення дуже прості, зрозумілі кожному. Ми як говоримо: «Нам ніколи, нас закрутила круговерть життя», ніби стверджуючи — поки ми пишемо кола, поки ми рухаємося, життя не закінчиться.
Власне, це коло — оберіг від усякої напасті й цьому оберегу не має кінця. Те, що в колі, поділено на чотири рівні частини, як все навколо:
Що ж за дві сили зробили такий розподіл? Сили рівні, бо вони два діаметра, а тому кожен діаметр-сила несе в собі:
Про те, що ці сили приносять користь тільки тоді, коли діють разом, говорить стара українська мудра приказка: «Вогонь — біда, і вода — біда, а без води й вогню — ще більша біда». Разом поєднані вони творять нове життя, як сонце і дощ дають життя рослинам, як чоловік і жінка, самець і самка дають життя всьому живому.
Виростає рослина, дає насіння в плодах і з нього народжуються нові рослини. Виростає дитина, становиться дорослою, знаходить свою пару і від них народжуються нові діти, твориться нове життя, яке ніколи не закінчиться, тому коло не має кінця!
– І, якщо в колі, за допомогою цього хреста, дається життя на Землі, то можна його назвати, помінявши слова місцями, життєдайний хрест?
Майже мовчанка у відповідь.
– Давати життя, життя давати — життєдайний!..