В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників і захисниць
Сьогодні, 27 січня, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників і захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.
У заході взяли участь близькі та родичі полеглих Героїв, представники керівництва Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, представники НГУ та МВС, військовослужбовці Київського гарнізону.
Дзвін Пам’яті пролунав сім разів …
Цього дня у 2015 році, захищаючи Україну на Сході України загинули:
Солдат ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ Віктор Вікторович.
Віктор Войцеховський - під час антитерористичної операції на сході України — стрілець-радіотелефоніст, 40-й окремий мотопіхотний батальйон — 17-та окрема танкова бригада.
27 січня 2015-го загинув у бою терористичними збройними бандформуваннями так званих Донецької і Луганської народних республік при утримуванні позицій під Дебальцевим, не відступивши з лінії вогню.
Солдат ГОЛИК Анатолій Михайлович.
Анатолій Голик - під час війни — стрілець, 101-ша окрема бригада охорони Генерального штабу.
27 січня 2015-го загинув під Дебальцевим — група бійців пересувалася в броньовику, коли у нього влучив снаряд.
Без Анатолія залишились батьки, двоє братів.
Солдат КРАВЧИК Євгеній Віталійович.
Євгеній Кравчик - під час війни —кулеметник, 20-й окремий мотопіхотний батальйон, 93-а окрема механізована бригада.
27 січня 2015-го загинув поблизу Верхньоторецького під час мінометного обстрілу терористами.
Солдат ЛЕПЕХА Андрій Анатолійович.
Андрій Лепеха - у 2009—2014 роках — начальник служби пожежної безпеки, Командування Сухопутних військ ЗСУ. З 2014 року — начальник відділу експлуатації складів та ремонту технічних засобів, управління Тилу ЗСУ.
В зоні бойових дій керував логістикою забезпечення пальним, у бойових відрядженнях був тричі.
Поліг у боях за Дебальцеве — 17 лютого 2015-го, сівши за кермо паливозаправника, зумів пройти через кільце оточення та здійснив дозаправку танків. Загинув на зворотньому шляху біля села Нижнє Лозове — під час артилерійського обстрілу терористами при евакуації вбитих та поранених бійців.
Ідентифікований на початку квітня 2015-го серед загиблих.
Без Андрія лишились батьки, брат, дружина, син.
Солдат ПЛОЦИДИМ Олександр Олександрович.
Олександр Плоцидим - підписав контракт на військову службу ще до початку бойових дій — 14 грудня 2013-го. Тоді якраз вирував Євромайдан.
На фронті з весни 2014-го, механік-водій, 24-а окрема механізована бригада, одним із перших потрапив в зону АТО. Справжнє бойове хрещення прийняв у складі другого батальйону під Ярополем на Луганщині у червні того ж року. Пізніше працював на зачистці Лисичанська, під час звільнення Лутугиного, у кінці липня, отримав поранення в ногу.
Після лікування у військових госпіталях повернувся у короткострокову відпустку додому.
Після відпустки повернувся у Лисичанськ, згодом їх перемістили на блокпост біля Кримського.
27 січня 2015-го загинув біля села Сокільники Новоайдарського району від кулі снайпера під час штурму блокпоста.
Вдома залишилася мама, сестра, кохана.
Старший солдат РИМАР Ігор Миколайович.
Ігор Римар - з початком війни відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією.
Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. Через обстріли йому довелось чекати близько семи годин, протягом яких йому рятував життя молодший сержант Ігор Зінич, перш ніж побратими змогли вивезти пораненого з аеропорту до шпиталю, спочатку в Артемівськ, а потім — до Харківського військового госпіталю. Будучи беззбройними, під прицілом терористів, Ігоря 1,5 км виносили Петро Полицяк з побратимом Іваном. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції.
Помер 27 січня 2015 у Київському військовому клінічному центрі.
Залишилися мати і дружина, з якою прожив тільки 2 роки і 4 місяці.
У 2018 році віддав життя за Україну старший солдат НГУ СЛИВКА Мирослав Миколайович.
Мирослав Сливка - у серпні 2014 добровольцем пішов у батальйон Нацгвардії; 2015-го підписав контракт. 4 квітня 2016 року поновив контракт. Старший солдат, військовослужбовець 1-го БОП ім. Кульчицького; старший розвідник.
27 січня 2018 року загинув від кульового поранення, несумісного із життям, під час виконання бойового завдання поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район), внаслідок снайперського обстрілу терористами з боку окупованої Пантелеймонівки.
Без Мирослава лишилися мама, брат і сестра.
Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання.
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!